Весілля Хорса і Зоряниці

У бога сонця Ра було два сини: Велес Суревич і Хоре. Як кажуть, бог сонця Ра народився з обличчя Рода. Саме Ра багато тисяч років правив со­нячною колісницею і вивозив Сонце на небесний звід.

Коли Ра втомився, то перетворився на ріку Ра. А з ріки Ра стали черпа­ти Сур'ю. Сур'я — це такий сонячний медяний напій.

Кому ж тепер було правити колісницею Сонця? За цю справу взявся син Ра — Хоре.

Правити колісницею Сонця і вивозити світило на небо — завдання не просте. Тому перед самим ранком Хоре відпочивав і набирався сил на сонячних островах Радості. Один із цих островів — Родос. Коли Хорсу при­ходив час вивозити Сонце на небо, до нього приїжджав на білому коні Ра­нок. Він говорив Хорсові:

— Час тобі вивозити Сонце на небо. Час Сонцю світити всьому жи­вому! Час Сонцю дивитися на землю зі сходу!

Коли ж Сонце обходило все небо, коли вже повинен був настати вечір, до Хорса приїжджав на чорному коні Вечірник. Він говорив:

— Сонцю настав час заходити за гори! Сонцю настав час залишати свою золоту колісницю!

Щоб розпрягти коней Сонця, Хоре кликав до себе ворожок. Тепер Сонце може відпочити, може лягти спати. Ко­лісницю, на якій сидить Сонце весь день, воли везуть по нічному небу, по Молоч­ному Шляху до світанку, до островів Ра­дості. А звідси знову зранку Сонце під­німеться на золотій колісниці.

Так було щоранку, щодня і щовечора. І от одного разу, коли Хоре зно­ву проїжджав небесним зводом, погляд його впав униз на землю. Він поба­чив, що коло острова Буяна купаються Зоря-Зоряниця зі своїми сестрами — Полуденницею, Вечіркою і Ніччю-Купальницею.

Як тільки Хоре побачив зірку Зорю-Зоряницю, відразу закохався в неї. Він вирішив взяти собі за дружину цю прекрасну дівчину. Зоря-Зоряниця теж покохала Хорса. Незабаром зіграли весілля. На свято зібралися всі не­божителі.

Були тут і дочки Лади — богині життя, смерті й кохання: зеленоока, золотоволоса Жива, чорнява Марена і білява блакитноока Леля. Вони прилетіли на своєму летючому кораблі й принесли подарунки. Зорі була пода­рована золота хустка. Якщо її розгорнути раннього ранку, то все піднебес­ся заллється ранковим прекрасним світлом. А Хорсові подарували чашу із живою водою. Той, хто випивав із цієї чаші, міг жити вічно.