Буде так, як має бути, навіть, якщо буде навпаки

На твердь тисячолітнього порога 
Ступило знову твердження старе: 
Що краще нам свого обрати Бога, 
Ніж нас Єгова переобере.

Чим же закінчується біблійний сценарій колективізації всіх країн? В 23 параграфі Книги буття, розділ 47, Йосип звертається до Єгиптян:

“Оце купив я сьогодні для фараона вас і землю вашу. Ось вам насіння, – і засійте землю”.

Зверніть увагу, поки селяни не запродали себе і землі свої у рабство, насіння їм не пропонували для засівання землі, а дерли останню шкіру за кусень хліба! Дивно, що даний період в біографії Йосипа досі не має ні сценічного, ні екранного втілення, не потрапляє до новорічних вертепів, поряд з діяннями Ісуса Христа, не вивчається в середній школі, як справжня історія стародавнього Єгипту. Дивно також, що впродовж кількох тисяч років акція знищення Єгипту голодомором тлумачиться як спасіння Єгипту (!!!), і цей міф люди сприймають як істину в останній інстанції, не звертаючи уваги, що від Єгипту залишилися тільки піраміди, що повністю змінений етнічний склад населення країни з цивілізацією, яка не має собі рівних у Всесвіті, і мова якої, ієрогліфічне письмо якої геть забуті, хоча, наприклад, китайська грамота, над якою не хазяйнував Йосип, до сьогодні процвітає.

Чи не звідси б’ють джерела так званої марксистсько-ленінської діалектики, яка все, за що тільки не бралась, трактувала і здійснювала з точністю до навпаки. Наприклад, заради ліквідації неграмотності ліквідувались неграмотні (і грамотні теж); заради ліквідації експлуатації – ліквідувались експлуататори та експлуатовані; село ліквідувалось під гаслом ліквідації різниці між містом і селом. В результаті п’ятирічки якості – зникла якість (разом з нею і кількість). Продовольча програма – привела до ліквідації продовольства.

“Обновлєніє Союза РСР” завершилося ліквідацією Союзу. Те саме відбулося, слава Богу, і з “обновлєнієм партії”. Тільки велика хімія привела до небаченої хімізації всіх чотирьох стихій, однак немає вітчизняних ні гербіцидів, ні пестицидів, ні ліків. Розв’язання національного питання здійснюється в руслі ліквідації нації по сьогоднішній день – як соціалістами так і демократами Верховної Ради України – тишком-нишком ліквідована графа про національність в паспортах України нового, самостійного зразка. Тобто ветхозавітно-марксистсько-ленінська заведенція перекручення дійсності панує в незалежній, самостійній Україні. Досить послухати пророцтва численних екстрасенсів та контакторів, особливо проповідників секти “свідків Єгови” про Армагедон, генеральна репетиція якого відбулася 1986 року в Чорнобилі, досить осмислити намагання вищеназваної секти та інших, подібних їй, розділити людей на “цапів” і “баранів”, між якими і повинна початися священна війна перед Страшним Судом (чим не один з варіантів класової боротьби), як стає зрозумілим, що механізми пророцтв і їхньої реалізації не змінилися з біблійних часів по сьогодні: пророкуєш, досягаєш необмеженої влади і здійснюєш власне пророцтво. Єдине, що для цього потрібне – це слухняний, зомбований, легковірний народ. Стає можливим навіть при нинішніх технічних, фінансових та психологічних досягненнях “цивілізації” здійснення в реальності не тільки Армагедону, а й самого Страшного Суду. “Свідки Єгови”, коли їх запитуєш, хто вони: “цапи” чи “барани”, – не знаходять відповіді. Напевне, вони собі відводять роль якщо не прокурорів, то, як мінімум, судових виконавців.

На що мають розраховувати українці в такій Україні? На те ж саме, що сталося з єгиптянами в стародавньому Єгипті. На те ж саме, що сталося з індіанцями в обох Америках. Якою приголомшливою не здавалася б подібна перспектива, але тріумфальний хід ветхозавітно-марксистсько-ленінської ідеї в Україні буде продовжуватися до тих пір, поки не повстане твердиня Української Ідеї на державному рівні аналогічно тому, як національні ідеї повстали в Японії, Індії, Індонезії, Китаї, Таїланді, Ізраїлі і, можливо, в Чілі. І не має значення, в яку форму державної влади втілиться Українська Ідея – ідея рівності української нації з усіма націями світу. Має значення тільки її наявність у свідомості, а, значить, і в способі дій державотворців, які будуть висунуті народом, що усвідомить необхідність рішучих заходів (!!!) для власного порятунку. Поки що над українською ментальністю тяжіє інерція брехливого, ветхозавітного марксизму і, як наслідок, надія, що якось все обійдеться само собою. Але самі собою приходять лише злидні, занепад, смерть. Добробут повстане з важкої праці нації.

Яку ж науку ми, українські громадяни, засвоїли після року жалобного шістдесятирічного ювілею голодомору 1932-33 років? Знову піддамося спокусі лакомства нещасного соціалізму, що проповідують спадкоємці Великих Хіміків, чи згуртуємося під знаменами князя Святослава і Тараса Шевченка, Євгена Коновальця і Василя Стуса для порятунку поколінь і продовження вічного українського національного походу?