Домонгольська Русь: Звичай пов'язувати убруси на гілки дерев

У деяких давньоруських текстах згадуються ритуальні рушники "убруси".

Традиція ритуального використання рушників, безсумнівно, сходить ще до язичницьких вірувань. Вишивка на рушниках найчастіше була монохромною. Переважав червоний колір, який символізував вогонь, сонце.

Відома символіка червоного кольору і його предметних втілень в магічних обрядах, пов'язаних із запобіжною, оберігаючою і очисною магією, лікуванням і т. д. В. Н. Топоров пише, що в кутах будинку (убруси використовувались і для прикраси красного кута) локалізуються «малі», або периферійні, світові дерева, божества, в яких, зокрема, персоніфікуються сторони світу, різного роду емблеми, часом висхідні до основних космічних елементів або стихій

Під час язичницьких громадських святкувань дівчата прикpашали убрусами (рушниками) гілки священних деpев. Етногpафам відомі священні гаї, кyди пpиносили вишиті рушники. Ця міцна встановленна обpядова pоль рушників-yбpyсів і робить вишивки на них неоціненним джерелом для вивчення слов'янського язичництва.

Сполучення рушників з християнською домашньою атрибутикою могло статися тільки з витісненням первісних вірувань у чистому вигляді з побуту і злиттям їх з християнством, тобто в період від XII до XIV ст.