Нація і приватизація

Кажуть, що в паспортах нового зразка не буде запису про національність громадянина України. Якщо так, то це рівнозначне ліквідації самої української нації і всіх її ознак бюрократичним шляхом напередодні приватизації. Чому питання національної приналежності і приватизація стоять поряд?

Справа в тому, що під час приватизації може відбутися незаконна передача майна українського народу "русскоязычным" мафіозним структурам і тим, хто за ними стоїть, навіть без формального договору, аналогічного угоді Б. Хмельницького з московським царем. І згодом ні Бог, ні статистика не встановить, у чиїх руках опинилися багатства нашого народу, 1932-1933 рр. — фізичний геноцид, а в 1992-1993 рр. — бюрократичний? Ті, хто за приклад беруть США, сором'язливо замовчують долю корінної нації Америки — її фактично повне винищення. Українці такого допустити не повинні.

75% населення нашої держави — етнічні українці мають одержати в результаті приватизації, як мінімум 75 % майна, а, скажімо, 1% євреїв відповідно — 1% майна, але не навпаки. Так само має бути з росіянами, гагаузами та іншими національними меншинами. І цей процес треба контролювати статистично , що на ділі забезпечить рівні права представників усіх національностей України.

Тому пропоную статтю 13 проекту Конституції України, де йдеться про право громадян на збереження національності, доповнити фразою: "Громадянам України гарантується право на запис національної приналежності в паспорті та інших документах, що засвідчують особу".

* Стаття написана і опублікована в 1992 році. Як не дивно, на тринадцятому році ''незалежності" зусиллями тих же супостатів, які свого часу скасували п'яту графу, провокується поновлення запису національності в паспортах громадян України. Що має означати цей бюрократичний кульбіт єговообраних? Чи не маємо справу з намаганнями під прикриттям “забезпечення прав" якої-небудь нацменшини, наприклад, караїмів, обгрунтувати і висунути чергові нахабні претензії на якусь частину території і майна Української Держави?