Відайте та розумійте, так як сказано:
Ворота Ірійські ключем земним відмикають.
Стежки Інші на стежках земних починаються.
Об що, на своєму шляху людина спотикається, об те він, щоб знову повстати, і спирається.
Той хто відає – нехай розуміє!
Сумує людина за Небом, Землі не люблячи. А полюбивши – в земному Небесне побачить.
Від плоті своєї душею залежачи, зневажає плоть. А в Дусі утвердиться – так і в плотському Духовне побачить.
Божественним є все – для того хто Відає, а для невідаючого – страх богозалишеності, Духовне сирітство.
Той хто відає – нехай розуміє!
До Сонця на небі людина долоні простягує, Сонця в Серці своєму не бачачи.
У тридесяте царство стопи свої направляємо за Мудрістю, в Серці своєму Мудрості не розпізнавши.
Запитує: «Хто я, куди йду, і де справжній Дім мій?» А сам він вже Вдома, бо не може бути більше ніде. Той хто відає – нехай розуміє!