Йосип огидний — взірець олігархів

“Хто контролює минуле,
той керує майбутнім. Хто керує майбутній,
той володіє сучаснім. ”

Головна властивість світобудови, живої та неживої природи, — дивовижна циклічність. Ніч змінюється світанком. Зиму поборює весна. Старість втішається веселим лементом онуків. Якого ще вічного житгя потрібно людям!?

Кожному новому поколінню дається шанс очищення від скверни, як очищуються від скверни, випаровуючись під травневим сонцем, навіть найбрудніші і найотруйніші стічні води, перетвоюючись на життєдайну дощову хмару. Кругообіг води в природі — один з яскравих прикладів циклічності та оновлення.

Але чому не скрізь і не завжди відбувається очищення, оновлення і вдосконалення людських поколінь?

Українці, слов'яни, як і всі європейські аборигени Старого Світу від деякої пори перебувають під загрозою остаточного виродження та вимирання. Кількість білого населення у світі сьогодні становить трохи більше 8% проти 50% у першій чверті XX століття. Хіба це не катастрофа? Катастрофа! Але куди дивиться так зване світове співтовариство? Чому воно цю катастрофу замовчує, як замовчувало свого часу українські голодомори? Чому світове співтовариство, незмінно і послідовно опікуючись долею та правами мігрантів, тупо замовчує і сьогоднішній етноцид та геноцид української нації, всієї слов'янщини?

Може тому, що самі українці мовчать?

Одначе, нещодавно Рада Безпеки ООН знову начебто засудила безглузду й нескінченну танкову братовбивчу війну з палестинськими підлітками, війну, яка окрім усіх інших сьогоднішніх і вчорашніх причин, має ще й ветхозавітне походження, бо згідно з біблійною міфологією родоначальниками семітських племен арабів та євреїв були запізнілі сини патріарха Абрама — Ізмаїл та Ісак. Отже, доводиться припустити, що безглузде побоїще, яке ведеться за так звану спадщину патріархів, не припиниться доти, поки міфи біблії, тори та корану не перестануть вважатися священними текстами.

У Палестині війна гаряча. В Україні — поки-що холодна. Тут функціонери одного з єврейських об'єднань намагаються заглушити будь-який, навіть найневинніший протест аборигенів, тобто корінного українського народу, проти тотального винищення його цього разу економічним геноцидом. Яскравий приклад — судове переслідування найтиражнішої всеукраїнської україномовної газети "Сільські вісті" за несміливу спробу діалогу з тими ж євреями.

Напрошується закономірне питання: а чи нема в текстах біблії, тори або талмуду "священних" (тобто обов'язкових до виконання) проектів, планів чи програм, за сценаріями яких відбувається сьогоднішня ліквідація української нації, слов'янщини, всієї корінної раси Європи?

Хто дивився телепередачу 5-го каналу, в якій на початку серпня виступали кандидати в президенти України, запеклі партійні антагоністи, чільний провідник “ОУН в Україні" пан Козак і лідер "Слав'янского єдінства" господін Базилюк, міг звернути увагу на несподівану єдність в симпатіях до олігархів обох претендентів. Лідеру "Слав'янского єдінства", зокрема, подобається олігарх Медведчук і він навіть узяв би його в керівники власної адміністрації Президента. А пан Козак і поготів, вважає, що не потрібно зачіпати бубнових інтересів поголовно всіх олігархів, бо, бачте, заперечувати злодійську олігархічну систему правління в Україні означає підривати національну економіку.

Економіку якої нації має на увазі чільний провідник ОУН уданому контексті? Чи можна сьогодні говорити про українську економіку, про український бізнес в Україні? Хай пан Козак покаже хоч одного українського мецената типу Тере- щенка, Симиренка, Ханенка, або хоч Галагана! Зате повно суркісів, медведчуків, зв'ягільських, рабиновичів, ахметових, пінчуків, червоненків, черновецьких і т. д. і т. п., для яких українці — як буржуазія для Леніна.

Отже, олігархія — що це таке? Українська Радянська Енциклопедія (УРЕ) гіодає таке визначення олігархії: олігархія в експлуататорських державах— це купка багатіїв, рабовласників, феодалів, капіталістів, яка тримає державну владу. Дане визначення може не сподобатися декому з претендентів через його радянське походження, тому звернемось ДО більш віддалених в часі пояснень. Отже, маленький екскурс до начал, лікнепу, азів науки управління.

Відомий античний язичницький вчений Полібій, який жив і творив приблизно тоді, коли сім десятків рабинів компонували юдейські міфи для грецького варіан ту Септуагінти (першого старогрецького збірника текстів єврейської тори) визначав шість різновидів владних конфігурацій, що здатні подібно до кругообігу води в природі (крига, рідина, пара, хмара, дощ, річка або джерело і т. д.), плавно або стрибкоподібно переходити одна в іншу. Зокрема, монархія може з часом вироджуватись у деспотію. Деспотію здатна скинути аристократія (влада шляхетних). Влада шляхетних, старіючи, у свою чергу, з часом може перетворитися саме в огидну олігархію, яку може змінити короткочасна демократія. Але і демократія, як це не прикро, ця “незамінна", як нам постійно через ЗМІ втокмачують в голови професори, академіки, цілі інститути стратегічних та тактичних досліджень, форма влади, також перероджується в охлократію — владу черні. Владу черні може змінити влада самодержця, тобто монархія. Коло спіралі замкнулось. Цикл повторюється.

Ні мертва, ні жива природа, ні людське суспільство на місці не стоїть, але й не рухається тільки по прямій, як брехав і досі бреше марксизм-мардохаїзм, — від рабовласницького ладу до комунізму, або від Адама і Єви до геєни вогняної, як залякує легковірних прихожан біблійно-попівська міфологія. До занепаду, одначе, племені чи держави може привести будь-яка з негативних, ворожих народові владних утворень, деспотія, олігархія, охлократія, тим більше, гнітюче суцільно-безперервне повторення упродовж століть одних лише негативних циклів коловороту владного ланцюга.

Завдяки саме такому негативному коловороту, головним чином, щезла з лиця землі незліченна лічба народів, держав та імперій. Зате при пануванні в державі або нації позитивної динаміки владного кругообігу — монархії, аристократії, демократії — моноліт єдності нації та влади не подужає здолати ніяка, навіть найпотужніша нечиста сила.

Отже, згідно з Полібієм, в будь-якому суспільному утворенні чи, особливо, в ізольованому від будь-яких сторонніх впливів племені з плином часу постійно і обов'язково циркулюють, динамічно перетворюючись одна в іншу три різновиди позитивної влади — монархія, аристократія, демократія і три різновиди відповідно ротилежних форм негативної, ворожої для суспільства, влади — деспотія, олігархія та охлократія. Все просто, природньо і зрозуміло. Без комуністичних викрутасів про лінійність історії, без ветхозавітної патології, збочень, перелюбів, крово-змішу- вань, обманів, цілоспалень і т.п. І якщо без зайвого упередження розібратися з тими ж біблійними патріархами, суддями, царями, кнесетами, синедріонами, добрими та поганими, то — все за Полібієм. Ніякої вічнозеленої демократії.

Ось приклад з Повторення закону (17:15): "Ставлячи над собою царя, якого вибере Господь, Бог твій (тобто юдейський —Р. М.), конче зпосеред братів своїх поставиш над собою царя; не зможеш поставити над собою чоловіка, чужинця, що він не брат твій".

Якби українці дотримувались подібної заповіді, то не докотилися б сьогодні до становища американських індіанців. Саме недотримання цієї заповіді привело до того, що після Святослава Хороброго упродовж останньої тисячі років ми не мали над собою жодного позитивного циклу рідного українського владного процесу — ні в царині духовній, ні в царині адміністративній, ні в царині кримінальній, ні, тим більше, в закулісній. Народ постійно перебуває в зачарованому трикутнику: деспотія-олігархія-охлократія.

Отже, і за Полібієм, і за визначенням енциклопедії, і в нинішній повсякденній житейській практиці олігархія — одна з трьох найогидніших, найзлочинніших, найворожіших народам форм владної структури. Тим не менше (і це напевне тільки дрімуче українське ноу-хау) деякі кандидати в монархи (чи в деспоти) олігархію захищають, а деякі інші (якщо не всі) саме її й представляють. Саме тому верхотура нинішньої владної піраміди, затуляючись жупелом Лазаренка, безпардонно, нахабно і потужно протидіє намаганням народу побудувати позитивну форму правління. Ця протидія постійно підживлюється ще й чужинецькими впливами, підмінами та закордонним втручанням.

Чи можливий перехід від нестерпно-гнітючого, смертоносного олігархічного правління до позитивної якості владної структури? Звичайно можливий!

Яскравий приклад такого переходу — доба (на жаль, коротка) Богдана Хмельницького з його визвольними иоходами. Адже він міг пристосуватися до тогочасних польсько-юдейських олігархів (які, до речі, і завалили Річ Посполиту) і тихенько відкоптіти своє житгя. Але Богдан учинив спробу переходу до позитивної динаміки владного процесу в Україні. Тому поклик Григорія Сковороди: "Будь славен вовіки, о муже ізбране, вольності отче, герою Богдане!" ніколи не застаріє, і ніяким раббі, ніяким Йосипам тєлушкіним чи барашкіним, що розповсюджують ганебну брехню про Українців не похитнути невмирущої слави Богдана в пам'яті народній.

Існують і протилежні приклади, і їх скільки завгодно, приклади повзучого, малопомітного переходу позитиву в негатив. Зупинимось, одначе, на одній з вельми знакових історій, на біблійній історії Йосипа Огидного, або Бридкого, це вже як кому подобається. Хоча попівству з рабинатом подобається цього негідника і пройдисвіта називати Прекрасним (кн. Буття, 41-47).

Діяння, описані в текстах біблійного епізоду про Йосипа Огидного, незважаючи на те, відбувалися вони в дійсності, насправді, чи ні, можуть слугувати (і напевне слугують) як інструкція, сценарій, програма, проект повзучого перетворення певного різновиду державної влади на свою протилежність.

Досягнувши необмеженої влади в Єгипті, вчорашній зек Йосип Огидний перетворив нормальну, звичну та рідну єгиптянам владу фараона на нестерпну, голодоморну, рабовласницьку деспотію. При цьому своїх родичів, братів, невісток, швагерів та свояків Йосип Огидний поселив у найкращій частині країни і розподілив межи ними награбовані в єгиптян єгипетський же хліб та коштовності, створивши всі передумови для перетворення нормальної влади фараона на деспотично-олігархічну, рабовласницьку форму правління. І ніякі не євреї були рабами в Єгипті, а якраз навпаки, єгиптяни стали рабами пришельців-євреїв. Уважний читач відповідних розділів біблії або тори, в яких описується ця фатальна для єгиптян метаморфоза, при першому читанні, поза всяким сумнівом, буде вражений та здивований разючою подібністю єгипетського голодомору, що був здійснений начебто у ХІУ-ХІІІ ст. до нашої ери, з голодоморами українськими, організованими єдинокровними родичами Йосипа Огидного — кагановичами, френ- келями, хатаєвичами і т. п. діячами вже у XX столітгі нашої ери, в період правління такого ж Йосипа, але Віссаріоновича. Хіба це не підтвердження інструктивностіта програмності ветхозавітних текстів! Оце традиція, так традиція! Зв'язок, тяглість, подібність злодійських акцій аж до племінної приналежності дійових осіб, організаторів, виконавців та їхніх імен!

Яка ж нечиста сила забезпечує таку пекельно-смертоносну тяглість? Тексти самі собою, навіть такі руйнівницькі, як відповідні розділи біблії або тори, навряд чи здатні впливати на хід історії. Доводиться визнати наявність постійного процесу поновлення і вдосконалення від покоління до покоління якихось таємничих керівних та виконавчих структур, архетипом діяльності яких слугують погромні методи правління Йосипа Огидного в Єгипті, і які стараються буквально з точністю до титли і коми виконувати бузувірські приписи народовбивчих програм, інструкцій, проектів, сценаріїв тори, талмуду, кабали, шулхан-аруху, біблії...

Що це за структури? Як вони виникли? Яким чином вони ухитряються зберігатися, клонуватися, діяти та винищувати могутні, прекрасні племена та держави, такі як Рим, Еллада, Персія, Вавілон, Шумер, Візантія, Русь і т. д., і т. п. — будь-яка грамотна людина може зрозуміти, читаючи і перечитуючи біблійну книгу Буття, розділи 41-47.

Чому Китай, Індія, Японія уникли трагічної долі Єгипту? Та тому, що вони зуміли недопустити до владного керма своїх держав подільників Йосипа Огидного ні в духовну, ні в культурну, ні в адміністративну сферу національного буття!

Хто хоче мати уявлення про методику психологічної підготовки подільників Йосипа Огидного, цих рядових, унтерофіцерів, групенфюрерів, фюрерів та єфрейторів із підрозділів майбутньої кочової орди Мойсея, хай перечитає сторінки книги Буття, на яких описані сцени зустрічей Йосипа Огидного з єдинокровними братами — "синами ізраїлевими". Ці десятеро євреїв, яких батько Іаків (Ізраїль) послав до Єгипту купити хліба, на гой момент були ще нормальними людьми. Вони привезли із собою мішки для збіжжя та срібло, за яке мали намір виміняти зерно. Про "дефіцит" збіжжя в Єгипті на той час, коли за біблійним планом Йосипа Огидного "голод зміцнювався в єгипетськім краї", хоча зерна було, як морського піску, і не було числа в єгипетській арифметиці для позначення його кількості, свідчить неможливість придбати "поживу" інакше, як з дозволу самого Йосипа. І, хоча люди з "усієї землі прибували до Йосипа купувати поживу", тільки своїм рідним братам Йосип Огидний висунув мафіозне звинувачення, сказавши: "Ви — шпигуни! Ви прибули підглянуги слабкі місця цієї землі". Він сказав "цієї землі", як тепер дехто з його одноплемінників говорить "цієї країни", абориген же скаже "нашої землі", "нашої країни". І як брати не клялися, як не виправдовувались, що вони не шпигуни, Йосип Огидний всеодно запроторив невинних пришельців до буцегарні. Це була відверта психічна атака. Потім Йосип Огидний, щоб остаточно зламати здатність братів до самостійного мислення та діяння, провернув цілу серію психотропних прийомів. Залишивши в заручниках одного з бртів, Симеона, Йосип Огидний наказав іншим привезти з далекої домівки найменшого брата, Веніаміна. Далі задарма, на халяву, давши їм зерна голодних Єгиптян, повернув братам їхнє срібло. Потім організував провокацію, підкинувши саме до Веніаміново- го мішка єгипетську чашу, щоб звинуватити братів у крадіжці...

Словом, Йосип Огидний не вгаваючи витворяв над братами всілякі психологічні трюки, як це, напевно, роблять мафіозі або пахани над новачками в тюремних камерах. Таким трюкам Йосип Огидний перед тим, як стати прем'єром Єгипту, навчився мабуть-що в тих же тюремних камерах, куди він був потрапив за спробу згвалтування.

Нарешті Йосип Огидний відкрився отупілим від провокацій пришельцям, що він їхній брат, чим остаточно приголомшив нормальних євреїв, і, зрештою, настільки здеформував їхні сумління та свідомість, що вони й не помітили, як стали співучасниками злочинної голодоморної йосипової акції щодо Єгипту.

Йосип Огидний сказав: "Ось два роки голод на землі і ще буде п'ять літ, що не буде ні оранки, ні жнив" (Бутгя, 45:6). Брати навіть не квакнули. Вони навіть не запитали, як це! Де це у світі бачено, щоб селяни з власної ініціативи не орали, не сіяли, не жали та ще й цілих п'ять років поспіль? Значить, це була не селянська ініціатива? Звичайно ж, не селянська! Бо олігарху та деспоту, пройдисвіту і єгипетському кату Йосипу Огидному потрібно було відібрати в Єгиптян землю та волю, що він згодом і зробив.

Сьогодні тисячі гектарів українських земель також заростають бур'янами, бо немає ні оранки, ні жнив. Бо за тонну пального потрібно віддати 2-3 тонни зерна, вирощеного тяжкою чорною працею. Отже, біблійний епізод правління Єгиптом Йосипа Огидного не залишився просто епізодом. Левіти та рабини зробили його центральним, знаковим, залізобетонним ядром віровчення юдаїзму.

Все нові й нові покоління йосипових психічно-здеформованих братів змушені, вивчаючи історію Йосипа Огидного, проходити його диявольський вишкіл в хедерах, семінаріях та синагогах.

Настирливим рефреном раз у раз упродовж так званих "священних" текстів тори повторюється наказ: "Пильно пам'ятай, що зробив був Господь, Бог твій, фараонові та всьому Єгиптові". Як бачимо, перекладання власних злочинів на ветхозавітного Єгову — надзвичайно модне заняття авторів тори та спадкоємців Йосипа Огидного.

Психіатри, визначаючи діагноз та лікуючи душевно-хворих, намагаються визначити час і місце події, що спричинили патологію. Нащадкам і послідовникам Йосипа Огидного чудово відомі і час, і місце, де й коли була прищеплена їм зараза дармовщини та паразитизму — це Єгипет доби фараонів. Але чи мають вони бажання лікуватися? Питання поки-що риторичне.

Нинішні економічні програми, сценарії та проекти прихвати- зації, банківські та трастові теракти, пограбування народних заощаджень, викрадання серед білого дня на очах усього чесного народу металургійно-гірничих комбінатів, припортових заводів, укртелекомів, розпаювання землі і відчуження від неї селян і т. п. до болю в зіницях нагадують єгипетські події доби Йосипа Огидного.

Тож хіба не мають рації ті мислителі, хто вважає, що Ветхий заповіт (тобто Тора) — ідеологія рабовласників, олігархів, а Новий заповіт (Євангеліє) — ідеологія рабів — по сьогоднішній день являються керівництвом до дії, з допомогою якого нащадки і подільники Йосипа Огидного зомбують і перетворюють на безініціативну біомасу все нові й нові частини поколінь як юдеїв, так і юдохристи- янських, чи юдомусульманських націй.

Чому, наприклад, привид погибелі не маячить перед народами східно-азійського регіону, японцями, індусами, китайцями, індо- китайцями, які досі залишаються язичниками, і т. д.? Тому і тільки тому, що вони не допустили деформації масової свідомості поколінь дегенеративно-ворожим, ветхозавітно-кабальним, пара- ноїдальним світоглядом. Замість нескінченного руйнування та будівництва молитовних будівель, синагог, церков та монастирів вони розвивають найпередовіші, новітні технології. Замість безплідних, примітивних, богопротивних міжконфесійних розборок вони навчились поєднувати споконвічні, рідні, язичеські віровчення з вартими уваги досягненнями інших народів у царині духовного розвою.

“Не вчись поганому навіть у рідного батька. Вчись доброму навіть у лютого ворога" — ось один з прикладів східної мудрості, яку варто засвоїти і нашим молодим людям.

Але українська мудрість не потрібна олігархам. їм не потрібні українські нові технології. їм не потрібен ні український футбол, ні, взагалі, спорт. Олігархам не потрібна українська преса, кіно, телебачення, українська пісня, мова, література, театр. їм взагалі не потрібні ні українська культура, ні мистецтво. Олігархам не потрібна українська нація в Україні, як і російська в Росії, як і німецька в Німеччині чи єгипетська в Єгипті, або індіанська в Америці. їм не потрібні нормальні євреї. їм потрібні раби та наложниці. їм, олігархам, потрібен єгипетський сценарій українського проекту — повне винищення Українців на землі українських батьків. І це зовсім не перебільшення.

Ветхозавітні проекти винищення народів визнав навіть на судовому процесі проти "Сільських вістей" один з рабинів, який сказав, що настанови про винищення народів начебто стосуються язичників. Але вся історія українського народу та й історія усіх слов'ян — суцільне підтвердження злочинних намірів і діянь спадкоємців Йосипа Огидного та олігархів, незалежно від віросповідання. їх не зупиняють одкровення власних же, сучасних ідеологів про те, що за грабунки та інші злодіяння рано чи пізно настане час розплати.

На стор. 66 брошури Іцхака Зільбера "Пламя не спалит тебя" (МП, издательский центр "Фита", 1991, Киев) автор змушений визнати (мовою оригіналу): "В одних местах (цікаво все-таки, в яких? — Р. М.)нас ненавидят за безразличие и политическую пассивность, в других же, там, где мы активно участвуем в общественной жизни (как, например, в средневековой Испании или в Германии перед приходом Гитлера к власти) нас ненавидят именно за это... так что логики в антисемитизме искать не приходится, и объясняется это явление чрезвычайно просто: антисемитизм — это кнут в руках Всевышнего, кнут, которым Г-сподь наказывает нас за наши грехи".

Який проникливий фаталізм і яка лицемірна смиренність! Але як нахабно підмінюється питання відповідальності злочинця перед судом народу псевдовідповідальністю перед власним релігійним ідолом Єговою, що ховається за псевдонімом Г-сподь, псевдо, вигадане Іцхаком.

Убивця Іцхака Рабіна Ігал Амір також пояснював на суді, що його пальцем при натисканні на спусковий гачок револьвера керував сам Єгова. Але ж у тюрму посадили не Єгову... поки-що!

На стор. 95 згаданої брошури, де передбачається неминучий всесвітній Нюренберг над злочинними структурами олігархів, читаємо: "Если скажут народы всего мира евреям: “Грабители, вы захватили страну, в которой жили семь племен" (нагадаємо — не тільки захопили, але й винищили, одначе, при чому тут усі євреї? — Р. М.), те ответят: "Вся земля принадлежит Б-гу, он ее сотворил и отдал, кому пожелал. Захотел — отдал им, захотел — отнял у них и дал нам".

Як вам подобається трактування ученим рабином чи не най- дикішого, найпогромнішого і най кривавішого тексту єврейської тори? Знову спроба виправдати власні злодіяння іменем якогось неозначеного Б-га, знову намагання перекласти відповідальність за руїну та кров невинних на всіх євреїв. Як бачимо, щоразу одні й ті ж тривіальні прийомчики, наче стандартні ситуації в навчальних посібниках з футболу, чи у правилах дорожнього руху. Щоразу намагання перетворити проблему на дрібницю і створити з дрібниці проблему. Примітивно, грубо, недолуго, але ефективно, саме тому, що забамбулені "святістю" Біблії (Тори) у переважній більшості своїй, поки-що не мають власного світобачення та рідного богорозуміння. Ось що сказав Корнелій Таціт про релігію послідовників Йосипа Огидного: “Иудеи считают богопротивным то, что для нас священно, и, наоборот, то, что у нас запрещено, ибо безнравственно и преступно, у них разрешается". (Корнелий Тацит. История. С.-П. "Наука". 1993). Як бачимо, ідеологія сьогоднішніх олігархів є руйнівницька. 1000 літ пожинаємо наслідки жрецького перевороту 988 року.

Пожинаємо і не тільки ми. Ось як австрійський дослідник Герхох Райсеггер (сайт www ateney.m) підтверджує наші висновки: "Насколько хорошо сами "избранные" способны проник- нугь в суть и взаимосвязи описанных в Ветхом Завете явлений, подтверждают используемые ими символы. Гигантский портал Хлебной биржи в Чикаго, где спекулируют на "хлебе насущном" в мировых масштабах, украшает фигура библейского Иосифа в Египте. Притча о семи тучных и семи тощих годах "прочитывается" здесь в той мере, в какой ее содержание вообще известно посетителям, абсолютно неверно. Тучные годы — это кредитная экспансия, потребительская лихорадка, спровоцированная Иосифом, их изобильность не превышала величины обычного годового дохода от сельского хозяйства, который благодаря ежегодному разливу Нила всегда оставался неизменным. Тощие годы были следствием искусственно вызванного Иосифом спада путем сокращения кредитования и взыскания кредитов. Вследствие этого ростовщического закабаления жители Египта вынуждены были "добровольно" продавать себя в рабство чтобы выжить!

Какой глубокий символизм несут в себе зти библейские цитаты! Оставшийся тайной за семью печатями для "гоим", он, в скульптурном воплощении, откровенно демонстрируется всем и каждому над входными дверьми заведення, откуда при помощи биржевых махинаций контролируется снабжение "хлебом насущным" всего человечества!"

Але які "конкретно", "без базару", структури сьогодні підживлюють та оновлюють привид ветхозавітного деспота — родоначальника олігархії? Відповідь однозначна — всі без винятку, хто вважає Йосипа Огидного святим, — юдохристиянські конфесії, сектанські угрупування, синагоги, монастирі вкупі з таємними чи явними організаціями, партіями, орденами шевальє і підконтрольними їм силовими структурами.

Яким же чином українцю вирватися з мертвої петлі олігархії? Як перейти державі нашій до процесу позитивної циклічності владних утворень? Це тема окремої розмови, але для початку українцеві слід навчитися самостійно, без сторонньої "допомоги" користуватись власним сумлінням, рідним національним розумом, головою, мозком та серцем.

І пильно пам'ятай — твій ворог звик прикидатися твоїм, особливо твого лідера, другом, радником, помічником, як це чинив Йосип Огидний. Він живе по-писаному, по-зазубреному, і там, де ти міркуєш або сумніваєшся, він має вже готове рішення. Його сила тільки у твоїй довірливості та поступливості, в твоїй духовній неосвіченості, в твоїй байдужості до знань та заповітів. А у ворога повністю деформована якість, яку ти називаєш совістю. Для нього доба фараонів — сьогоднішній день, а для тебе навіть козаччина, м'яко кажучи — страшенна давнина. Але життя триває і попереду часу не менше, ніж позаду. Поколінь також..