Самоназви студентів з України-Рутенії в університетах Європи у XIV — XVIII століттях

Юрій Дрогобич (1450-1494), Філософ-гуманіст, астроном, лікар. Студент та ректор Болонського університету

Протягом майже всього періоду своєї історії український народ не мав єдиної усталеної назви.  Поряд із загальнонародними назвами часто ідентифікація обмежувалася релігійною або регіональною належністю. У цьому немає нічого специфічно українського, адже така сама ситуація з назвами багатьох народів, зокрема, народів Європи.

В джерелах трапляються різні варіанти називання вихідців з України. Переважно, це  етноніми, похідні від слова Русь: руси, русини, рускі і т.п. В австрійській Галичині найдовше затрималася назва русини та її латинізована форма “рутени” (Rutheni). В Середньовіччі русинів-українців часом називали “роксоланами”. Вже у XVIII столітті в Російській імперії набувають поширення назви “малоросіяни” та “малороси”. Поряд з цим вживалися назви “славено-роси“, “южнороси” та ін.

Цікавим джерелом для дослідження самоідентифікації освічених українців минулого є списки студентів європейських університетів. Студенти з України навчалися у відомих університетах Європи вже з середини XIV століття. Це – Сорбонна, Краківський, Падуанський, Болонський та багато інших університетів. Литовський Статут 1529 року прямо гарантував можливість безперешкодного виїзду для здобуття освіти навіть нижчим станам; випускники університетів, незалежно від походження, діставали високий соціальний статус.

При записі на навчання в університет ніяких особливих формальностей не вимагали. За доброю волею студента він разом зі своїм іменем вписував також країну чи місто походження, етнічну належність, віросповідання. На той час загальноприйнятої номенклатури народів ще не існувало, тому вибір національності був приватною справою студента.

У найдавнішому відомому на сьогодні документі, в якому згадані студенти з території України, зазначено: “Магістр Петро Кордован і його товариш з Рутенії” (“Magister Petrus Cordowan et Socius eius de Ruthenia”). Цей лист написаний 6 квітня 1353 з Парижа (Сорбонни) в Рим. Студенти були киянами.

У 1567 році у Сорбонні Адріана Загорікуса записують як студента “нації рутенської з України”.

У списках 1660 року в Падуанському університеті (Італія) міститься запис: “Йозеф Данило Дзик, кафедральний вікарій Луцький, національність – українець, Київський дистрикт”. Імовірно, це найдавніший запис, в якому міститься згадка про “українську національність”. У подальшому студенти називали себе по-різному, у тому числі українцями.

Для ілюстрації палітри самоідентифікації українських студентів наводимо таблицю з переліком (неповним!) студентів, складену на основі публікації: Нудьга Г. Перші магістри і доктори: Українські студенти в університетах Європи XIV — XVIII ст. // Жовтень. — К., 1982. — №4.

Перша колонка – рік вступу до навчального закладу, але може бути також рік закінчення, захисту або просто згадки про студента. На жаль, ми не можемо навести оригінальні латинські та ін. записи про студентів.