Іван Пулюй - перший винахідник X-променів

18 січня 1896 року нью-йоркській публіці вперше був представлений незвичайний прилад. Від бажаючих побачити вражаючі досліди з невидимим випромінюванням не було відбою, а журналістська братія на всі заставки розписувала неймовірні властивості Х-променів, включаючи їх здатність проникати в голову громадян і бути інструментом читання найпотаємніших думок.

Проте, досі мало хто знає, що першим винахідником променів, які потім стануть "ренгенівськими" був українець Іван Пулюй. Про це та про інше у нашій статті.

1884 року професор Пулюй із своєю молодою дружиною переїхав до Праги й поселився у найманій квартирі на вулиці Яна Гуса. Помешкання було скромне, та молоде подружжя тісноти поки що не відчувало, а Пулюй і зовсім був щасливий: у темній просторій коморі розмістив свою першу лабораторію.

Настав перший Святвечір у новій празькій квартирі. Катруся готувала вечерю, а Пулюєві згадувалися далека гримайлівська колядка, шелест кожухів під вікнами, скрип чобіт і слова колядки: "На небі зірка ясна засяла і ясним світлом сіяє...". 

І тихим світлом сіяє... тихим світлом... Він вийшов з-за столу, на якому вже стояла вивершена макітра медвяної куті, зайшов до ла­бораторії й зачинився зсередини. Скільки не благала дружина — весь вечір не виходив. 

Вже пізніше, "Пулюй вбіг до кімнати й розбудив Катрусю вигуком "евріка".

— Я знайшов невидимі промені, які проникають крізь тверді тіла. Мені вдалося побачити невидиме, ти розумієш?

— Ти повинен про це негайно оголосити світові, це ж відкриття віку! — порадила дружина.
— Чи ти при своєму розумі? — сахнувся Пулюй,
— Оголошувати світові про відкриття, яке я не вмію по­яснити? Наражатися на компрометацію? Ні, ні...
— У тебе ж перехоплять винахід. Спам'ятайся!..
— Не переконуй. Не в моїх звичках вихоплюватися, мов Пилип з конопель.   

З "конопель вихопився" Ретнген і в 1901 році, по-суті, за чужий винахід отримав першу в світі Нобелівську премію.

Народився Іван Павлович ПУЛЮЙ 2 лютого 1845 в селі Гримайлів на Тернопільщині (на той час - територія Австро-Угорщини). Сім'я була заможною, релігійною і батьки хотіли, щоб він став священиком.   

Після закінчення тернопільської гімназії, батьки відправили його до Віденського університету на богословський факультет. Щоб заощадити гроші, Іван до Відня добирався пішки.

Факультет закінчив з відзнакою. Але за час навчання захопився ... фізикою. І відмовився стати священиком. Вступив на фізико-математичне відділення того ж вузу. Намагання батьків вплинути на таке рішення виявились марними і тоді вони надіслали листа, в якому відреклися від сина та позбавили матеріальної підтримки. Більше вони ніколи не бачилися.  

Щоб загладити провину перед ними, Іван Пулюй переклав українською мовою "Молитовник". Пізніше разом з Пантелеймоном Кулішем та Іваном Нечуєм-Левицьким зробив перший україномовний переклад Біблії (видана в 1903 році).  

Іван Пулюй любив все, що було пов'язано з Батьківщиною. У гімназії заснував гурток з вивчення української історії та культури. Ще студентом перевів на рідну мову підручник геометрії, працював в організації "Віденська Січ".

Живучи в Празі, організував фонд допомоги українським студентам, читав їм лекції рідною мовою. Сам знав 15 мов. У пресі відстоював створення у Львові українського університету. Був дійсним членом Наукового товариства імені Тараса Шевченка.

Не дивно, що після закінчення вузу Пулюй хотів жити і працювати вдома. Але в Російській імперії його вважали неблагонадійним і відмовили у працевлаштуванні. Іван Пулюй залишився у Відні, а в 1875 році став асистентом професора Страсбурзького університету Августа Кундта. Компанія на той час у Кундта зібралася цікава - Вільгельм Рентген, Нікола Тесла та Іван Пулюй. 

Пулюй і Тесла зайнялися електричними експериментами з катодними трубками і газорозрядними лампами. Рентген захопився проблемами фізики твердого тіла.   

У 1877 році Іван Пулюй став доктором натуральної філософії Страсбурзького університету, повернувся до Відня, де незабаром і винайшов прилад, відомий як "лампа Пулюя".  

Паралельно винайшов лампу розжарювання нової конструкції, яка набагато підвищувала термін її служби. Отримав на неї патент. Запатентував і переносний шахтарський світильник. 

"Лампа Пулюя" не була чисто лабораторним приладом, випускалася серійно. У 1881 році була представлена ​​на світовій електротехнічній виставці в Парижі і навіть удостоєна срібної медалі. Кілька примірників лампи Пулюй подарував Рентгену, з яким він вів активну переписку.

Результати дослідів і спостережень Іван Пулюй публікує у "Віснику Віденської Академії наук" впродовж 1880-1882 років. У ході експериментів робить перші в історії знімки в невидимих променях, що випускаються "антикатодами", - рук і дочки і миші. 

Ці результати він систематично друкує в європейських наукових журналах в період з 1890 по 1895 рік. Загальний огляд явищ, відкритих за допомогою своєї лампи, вчений публікує в статті "Сяюча матерія і четвертий стан речовини".

Винахід Пулюя було відзначено на Всесвітній Паризькій електричній виставці 1881-го та 1900 року:

11 січня 1896 празька газета "Bohemia" опублікувала статтю про відкриття Рентгена. Син Івана Пулюя так описував реакцію батька на це повідомлення: "... Батько прочитав звістку про відкриття Рентгена, лежачи ще в ліжку. Зірвавшись з ліжка і обхопивши голову руками, він раз від разу вигукував: "Моя лампа! Моя лампа!..". 

Пулюй надіслав Рентгену лист з проханням відповісти, чи використовувалася його лампа в експериментах. Відповіді він так і не отримав. Коли Рентгену вручали Нобелівську премію, він ухилявся від пояснення природи свого відкриття. А в заповіті розпорядився знищити всі свої записи стосовно Х-променів, що й було зроблено.  

Ми знаємо, як відреагував на цю делікатну ситуацію Альберт Ейнштейн:

"Не можу Вас нічим утішити: що сталося - не змінити. Хай залишається при Вас сатисфакція, що й Ви вклали свою частку в епохальне відкриття. Хіба цього мало? А якщо на тверезу голову, то все має логіку. Хто стоїть за Вами, русинами, - яка культура, які акції? Прикро Вам це слухати, але куди дінешся від своєї долі? А за Рентгеном - уся Європа".  У відповідь Іван Павлович написав Ейнштейну: "Що має статися - станеться обов'язково, і те, що відбудеться, буде найкращим, тому що така воля Господня!"