Козак Мамай

Козак Мамай – легендарний герой-захисник. Він є своєрідним втіленням українського характеру, образ волелюбності та невмирущості народу. Він плекав одвічну мрію: не воювати, а у себе вдома риштувати, мурувати, будувати.

Козак Мамай – мандрівний  запорожець, вояка, жартун і філософ,  бандурист і співак, простодушний і мудрий, безстрашний – справжній народний герой, котрого чи не споконвіку знають між людьми на Вкраїні. Скільки існує Січ ( є відомості, що перші формування були вже в кінці 10 століття), стільки й існує легенда про славного козака-характерника.

На Запорізькій Січі, коли приходило нове молоде поповнення юнаків, досвідчені козаки-характерники формували з них тисячні полки. Починалося польове навчання, з простого хлопця готували захисника дідівської віри. Заняття з новоприбулими проводили такі: військові, тактичні, тілесно-фізичні,  історико-виховні, магічні та інші. Через деякий час з цієї тисячі відбирали сотню найліпших і далі проводили з ними навчання. Згодом з них вибарили трьох – сімох і передавали їм усі свої знання. Це були найкращі розвідники, найвитриваліші воїни, майбутні вчителі собі подібних, це була еліта козацького війська. Так було щорічно, бо нове поповнення вимагало тодішнє життя, це був тривожний час, багато зусиль витрачалося на захист своєї віри, своїх рубежів. Козаки були сонцепоклонниками, вставали з сонцем і лягали з заходом сонця.

Для козака-характерника не існує жодних перешкод. Він не боїться ніяких небезпек, знає багато замовлянь. Характерники викрадали з неволі невільників незвично, користуючись надзвичайною магічною силою. Або  втікаючи від татар, вони могли постелити на воді бурку та й попливти, сидячи, на другий берег. Або –  намалює козак углем на стіні човен, сяде в нього, та й попливе по Лиману. Характерника не брала ні шабля, ні куля. Запоріжський козак Іван Сірко ловив руками у повітрі турецькі кулі. Після його загибелі козаки возили з собою його руку і вороги, побачивши, боялися  навіть  однієї руки  Сірка і втікали.

Козак-характерник міг розчинитися у повітрі, ставав невидимим, коли у розвідці натрапляв на ворога або під час переслідування міг перетворитися у хорта і таким чином зникнути. Козаки довго могли лежати під водою дихаючи через очеретинку, тому казали, що вони перетворювалися у воду. Мали дуже розвинений нюх, бачили все вночі, розуміли мову звірів і птахів.

Малювали козака Мамая сидячого по „турецьки” вусатого, одітого в жупан, у вишитій сорочці, в козацьких шароварах,  з чубом оселедцем і сережкою, озброєний був пістолем і шаблею, поблизу була шапка-бирка,  сулія-пляшка і люлька, іноді лист паперу, паламар і перо; на задньому плані, під деревом або курганом зображували коня, дівчину, турчина, ворона або собаку.

Придбати картину "Карпатський Мамай" пензля Сергія Глущука можна тут