В. М. Татіщев припускав, що саме охрещення Аскольда забезпечило його ворогу язичницькому князю Олегу підтримку киян. Згідно з наведеними вченим даними Іоакимівського літопису, князь Володимир Святославич узурпував стіл свого брата завдяки зраді воєвод Ярополка, обурених тим, що їхній князь «христианом даде волю велику».
М. Ю. Брайчевський, висловлюючи думку, що Ігор Старий і Ольга охрестилися відразу після підписання договору 944 p., зазначає: «Не виключено, що трагічна смерть новонаверненого правителя в 945 р. була якоюсь мірою спровокована його охрещенням, котре язичницька частина дружини повинна була розцінювати як зраду».
Гадаємо, що роль натхненників подібних виступів належала духовним наставникам руських людей—волхвам, яких розповсюдження християнства загрожувало перетворити на «зайвих людей». Небезпечність візантінізації мала отримати відповідну оцінку язичницькими ідеологами (в дусі наступних християнських повчань проти язичництва), можливо, не тільки в усній, а й у писемній традиції...
У «Повісті врем'яних літ» звертає на себе увагу, що нібито внаслідок якогось рокового збігу обставин, такі яскраві представники початкового періоду руської історії, як Олег, Ігор і Святослав гинуть відразу після укладання мирних договорів з Візантією. Залишаючи два останніх приклади під знаком питання, звернемося до першого — смерті князя Олега, тим більше, що в літописах немає одностайності з приводу року і місця його смерті.
Цікаве і те, що язичницький бог Волос, атрибутами якого виступають череп коня і змія, не тільки є прихованим вершителем долі князя, а й згадується Олегом під час укладання договору з греками 907 р.
Д.О. Мачинський, розглянувши мініатюри Радзивілівського літопису, що ілюструють діяльність Олега, помітив, що зображення змії наявне як на ілюстрації смерті князя, так і його клятви 907 р. На останній з мініатюр (риснок) антропоморфне божество, перед яким стоїть Олег, це — Перун, змія, яка, згідно з Д. О. Мачинським, знаходиться біля ніг Олега, позначає Волоса. Отже художник мав на думці щось спільне, що об'єднувало переказ про смерть Олега з попередньою оповіддю про Олегові договори.
(Уривок. Повністю див. Старожитності Русі— України,—К-. 1994 —с. 188).