Народний календар або місяцеслів

Календар – це система рахунку проміжків часу. Перші народні календарі виникли дуже давно, в давнину, тому що виникла необхідність вимірювати час і записувати події та прикмети.

Слово календар походить від латинських слів caleo – проголошувати та calendarium – боргова книга. Це з тим, що у Стародавньому Римі особливо проголошувалося початок кожного місяця, і те, що першого числа місяця було прийнято платити борги.

У слов'ян народний календар називався місяцесловом. Місяцеслов охоплював весь рік селянського життя, «описуючи» щодня місяць за місяцем, де кожному дню відповідали свої народні свята чи будні, звичаї та забобони, традиції та обряди, природні народні прикмети та явища. Циклічність у народному календарі нагадує людське життя, де весна – це молодість, літо – розквіт, осінь – час збирання плодів (добре, якщо вони є, а то можна життя прожити, а плодів не зібрати), зима – час мудрості та спокою.

У народному календарі місяцеслові одна пора року завжди змінює іншу і цим визначається життєвий уклад людини. У зв'язку з цим сформувався народний календар, у якому практично не було днів безіменних, невідзначених. Щодня народного календаря був особливий, мав своє призначення. Усе це зумовлювалося умовами клімату, астрологічними явищами.

З глибини історичних часів Київської Русі селяни - орачі та мисливці становили особливі усні народні календарі - місяцеслови. У них входили спостереження за погодою, сезонними явищами, звичками тварин та станом рослин, встановлювалися зв'язки між ними. На їх основі вироблялися господарські ради, формувалися трудові звичаї та обряди. Це була своєрідна енциклопедія народних прикмет, у якій зосереджувався та зберігався трудовий досвід багатьох поколінь. У міру розширення господарського кругозору людини календар поповнювався новими предметами, даними та висновками.

Що таке “народний календар”? Народний календар або місяцеслів - це закріплене за днями (датами, числами) річне коло подій, селянської праці, сімейного та мирського побуту, звичаїв та обрядів, явищ природи та забобонів тощо.
Невід'ємна частина Народного календаря – аграрні свята, обряди, звичаї, прикмети. Ними відзначалися всі трудові цикли - оранка, сівба, жнива, збирання врожаю, сінокіс, молотьба, полювання. Народний календар відбив і специфіку життя селянина, і ті природні умови, де він жив. Так з'являлися народні свята та прикмети, покоління від покоління, що складали народний календар. Народний календар цілком може бути свого роду енциклопедією селянського побуту з його святами та буднями.