Пізнати Правду

Пізнати Правду.

«Пізнайте Правду і Правда визволить вас». (Єв.від Івана 8. 32.)

Ми живемо з вами, шановні українці, в цікавий переломний час, час народження нової України, а точніше – це час повернення України і українців до свого давнього коріння. Темні часи, часи покути і випробувань поступово відходять і якби не казилися наші вороги, а знищити Україну їм не вдалося. А все тому, що Україна знаходиться під захистом Вищих Божественних Сил. Саме до такого висновку приходиш, коли аналізуєш історичні події на теренах України за останні століття. Скільки до нас приходило всіляких завойовників і зайд, всіх їх притягувало багатство української землі, помірний клімат і величезна кількість річок. І всі вони або розчинялися серед місцевого населення, або з ганьбою йшли геть. Найбільшого удару, нищень та гвалтувань українці зазнали від північного сусіда, дикої московської орди. 300 років Москва мордувала Україну, винищуючи найкращих її синів і дочок, вбивала Душу українців – українську мову. І тут виникає запитання: «Як так сталося, що дикі племена країни Моксель поневолили розвинену європейську державу з гордим і войовничим народом?». Це питання перед українцями ставив ще Тарас Шевченко: «Все розберіть… та й спитайте тойді себе: Що ми?.. Чиї сини? Яких батьків? Ким? За що закуті?». Ці запитання є наріжним каменем нашого майбутнього, поки ми не дамо на них відповіді, ми ризикуємо затягнути процес відродження України на довгі-довгі роки. На жаль українські історики, що в минулому, що сучасні не дають нам відповіді на запитання Шевченка, або вони бояться торкатися цього «небезпечного» питання, або на нього накладене негласне табу. Це табу офіційно було накладене, що в царській Росії, що в Радянському Союзі на вивчення історії докиївського періоду, тобто історію починали вивчати в навчальних закладах від хрещення Київської Руси. А що ж було до цього? От тут то і напускає туману світове фарисейство, перемістивши в часі і просторі історичні події, оббрехавши визначних історичних діячів, зробивши із славетного скитського володаря дикого монгола. А в нас, виявляється в цей період була величезна держава із славними керманичами! Держава великого скитського царя Аттили, яка знаходилася на теренах сучасної України. Аттила(406 – 453рр.) за відносно короткий термін підкорив майже всю Європу. Велика Римська Імперія та Візантія платили йому величезну, як на ті часи, данину. Від бессилля і страху вони назвали Аттилу Flagellum Dei (бич божий). Аттила розбив могутніх до того готів, загнавши їх з причорноморських теренів далеко на Захід Європи. Аттила багато приймав делегацій від різних племен, це і зіграло фатальну роль в його долі. В 453 році могутній цар Скитії був отруєний і помер, після чого величезна імперія Аттили розпалася. Імперія Аттили розпалася, але Візантія і спадкоємиця Римської імперії Священна Римська Імперія затаїли злобу проти наших предків і об’єдналися з метою помсти і знищення на корню навіть згадки про могутню імперію Аттили. На мою думку саме з тих часів і почалися всі наші біди і поневіряння. В «Велесовій Книзі» описується про те, як Візантія протягом тривалого часу вела війни проти слов’янських племен, намовляла дикі орди, які постійно нападали зі Сходу, а з Заходу нащадки готських племен організовували хрестові походи проти Руси. Так послаблювалася колись могутня держава в центрі Європи. Хотілося б звернути увагу на факти, які лежать на поверхні, але на них мало хто звертає увагу. Це загадкова поява в Московії агентів світового масонства Лже – Петра – I та Катерини – II (Софія Август Фредеріка Ангальт – Цербська) нащадків ворогів слов’янства готів. Як писав Шевченко:

Це той Первий, що розпинав
Нашу Україну,
А Вторая доконала
Вдову сиротину.
Кати! Кати! Людоїди!

Саме Катерина – II створила так звану «Комиссию для составления записок о древней истории, преимущественно России под начальством и наблюдением графа А. П. Шувалова», в яку входили самі німці, за виключенням одного М. Ломоносова. Завданням цієї комісії було зібрати всі давні рукописи, переважно з України, для фальшування історії Російської Імперії, а також знищення давніх свідчень про величну історію України. Катерина – II розв’язала війну (1768 – 1774рр.) проти Османської Імперії за Крим, аби знищити всі свідчення про античну Україну, повністю зруйнувавши і стерши залишки античних міст. Після цього в 1775 році зруйнувала Запорозьку Січ і заборонили козацтво, як військову силу, яка боронила Україну кілька століть від зовнішніх ворогів. Запорозькі козаки передавали з покоління в покоління військові і культурні традиції своїх славетних предків – скитів. Стає зрозумілою поведінка Європи відносно України на початку XXст., коли Європа допомогла стати незалежними державами Польщі та прибалтійським країнам, натомість Україні, попри волання про допомогу, було відмовлено в праві на свою державу. Згадаймо, як Європа і Америка байдуже спостерігали, коли Москва в 1933 році винищувала голодом мільйони українців. І вже в новітній історії, коли Росія розв’язала війну проти України в 2014 році, ми чули від Європейських лідерів самі лише занепокоєння і вдавання, що нічого серйозного не відбувається. І лише, коли світові лідери побачили, що російське керівництво геть неадекватне і загрожує новою війною всьому світу, лякаючи ядерною зброєю, тільки тоді почалася допомога Україні, левову частку якої надають США.

Останнім часом незаангажовані історики і люди, які не є істориками за своєю спеціальністю, але цікавляться історією, відкривають і доносять до українського суспільства нові важливі факти з української історії. Але офіційна історична наука не визнає їх, і обрала позицію замовчування. Така визначна історична писемна пам’ятка, як «Велесова Книга» офіційною наукою так і не визнана, натомість її навіть прибрали з шкільних програм. Англійський мислитель і письменник Джордж Оруел в своєму геніяльному творі «1984» написав: «Ніколи не буде вільним той народ, історію якого написали чужинці», а нам історію писали наші історичні вороги. Але ми, як я вже написав на початку статті, живемо в переломний час, час сподівань і осмислення себе як прадавньої і величної нації. Наш земляк професор історії Ігор Шевченко зауважив: «Історія завжди вийде на Правду, незважаючи на різні спотворення».