Сірін (дв.рус. Сиринъ, із грец. Σειρῆνες — «Сирени») — в давньоруському мистецтві і легендах райський птах з головою діви. Вважається, що Сірін є слов'янським образом грецьких Сирен і є християнізованим переосмисленням язичницьких русалок — Вил.

ІСТОРІЯ ОБРАЗУ

Найдавніші зображення Сіріна сягають X століття і збереглися на глиняних тарілках, колтах і скроневих кільцях (Київ, Корсунь). У середньовічних руських легендах Сірін іноді прилітає на землю і співає віщі пісні, проте іноді ці пісні можуть виявитися шкідливими для людини (можна втратити розум). Тому в деяких переказах Сірін набуває негативного значення, так що його навіть починають вважати темним птахом, посланцем підземного світу. Розповіді про солодку і чарівну дію співу Сіріна на людину містяться в таких літературних пам'ятках XVII століття, як Фізіологи, Азбуковники, Хронограф. У апокрифічній літературі повідомляється, що птах Сірін боїться гучних звуків, і щоб відлякати його, люди дзвонять в дзвони, стріляють з гармат, сурмлять в труби.

На картинах невідомих художників з розгорнутим сюжетом були написи:

«Аще человек глас ея услышит, пленится мысльми и забудет вся временная и дотоле вслед тоя ходит, дондеже пад умирает, гласа её слышати не престает»

«В странах индийских (яже прилежат ближайши блаженному месту райскому) обычай имеет являтися птица сия и глашати песни таковы, яковы же слух… возлетати жилищам, и скорейши нежели орел скоропарною быстростию от вреды шумов вземшеся, к тому не являема бывает»

В дв.рус. Азбуковнику:

«Сиринъ, есть птица от главы до пояса состав и образ человечъ, от пояса же птица; нъцыи ж джут о сей, глаголюще зело ела копъниве быти еи, яко б кому послушающу глас ея, забывати все житие её и отходити в пустыня по ней в горах заблуждышу умирати»

ПОХОДЖЕННЯ СІРІНА

Про її походження в слов'янських міфах нічого не сказано, хоча можливо, до нас ці міфи просто не дійшли: відомості про язичницький пантеон вкрай уривчасті. Це дає ґрунт для численних фальсифікацій. Цілком можливо, що у слов'янських міфах птахи Сірін і не було зовсім, тому що ця істота потрапила до нас з уже згаданої грецької міфології. Дуже схожа історія була з Кентавром, якого на Русі переробили в Китовраса. І він, і Сірін потрапили до Русі тими ж шляхами, якими потрапляли іноземні товари — разом з купцями.

Русь була пов'язана з рештою світу торговими шляхами: через Чорне море, Дунай, через Каспійське море і Волгу. На цих шляхах зазвичай виростали великі міста, які займалися переважно торгівлею. Це були місця, де відбувалося вавилонське стовпотворіння: звучали різні мови, з'являлися люди різних національностей і рас, готувалися найрізноманітніші страви і будувалися будинки, які були не схожі один на інший, — кожен вплітав свою національну ноту в цей хор. Головним мотивом цього хору були, зрозуміло, гроші — а як інакше для торгового люду? Але, крім цього, відбувалося те, що фахівці називають сухим терміном "культурний обмін" — люди дивувалися чудним звичаям сусідів, слухали їх легенди і несли їх з собою, щоб розповісти про них у себе вдома. І цілком можливо, що Сіріна привезли на Русь якісь купці і випустили його як легендарний образ серед руських лісів і степів. І він почав обживатися.

СИРЕНИ

Що ми знаємо про грецький прототип Сіріна — Сирен? Насправді, відомо чимало.

Сирени (грец. Σειρῆνες, лат. Sirenes) — в давньогрецькій міфології морські істоти, що уособлювали собою вдавану, але чарівну морську поверхню, під якою ховаються гострі стрімчаки або мілини. Сирени міксантропічні: це напівптахи-напівжінки або напівриби-напівжінки, що успадкували від батька (морського бога) дику стихійність, а від матері-музи — божественний голос. Батьком Сирен вважали морського бога Форкія, також можуть бути — дітьми Ахелоя: або однієї з муз Мельпомени, Терпсихори чи Каліопи, Стеропи (Дочки Порфаона), Геї чи Кето.

У післягомерівських переказах Сирени представлялися в образі крилатих дів або жінок з риб'ячим хвостом, або дів з пташиним тілом і курячими ногами. Існувало кілька переказів, що пояснювали, чому вони набули такого вигляду:

Вони були супутницями Персефони. Після викрадення Персефони блукали і прийшли в землю Аполлона, де Деметра зробила їх крилатими, бо вони не допомогли Персефоні; або боги перетворили їх на птахів якраз для того, щоб вони могли шукати Персефону; або їх перетворила на напівптахів Афродіта, бо вони не хотіли виходити заміж. Або оплакували викрадення Персефони, бігли до скелі Аполлона і перетворилися у птахів.

За порадою Гери вони вступили в змагання з музами зі співу. Музи перемогли, обскубли пір'я Сирен і зробили з них вінки, які надалі стали служити головною прикрасою муз. Змагання проходило біля міста Аптер (Бесперих) на Криті.

У післягомерівських переказах Сирени зображуються як діви дивовижної краси, з чарівним голосом. Звуками своїх пісень вони присипляють подорожніх, а потім роздирають їх на частини і пожирають. Аргонавти лише завдяки Орфею минули загибелі від Сирен, так як Орфей заглушив співи Сирен своїм співом і грою на лірі.

Перші згадки, які збереглися про Сирен є в «Одіссеї». Вони живуть між землею Цирцеї (богині Еротики) і Сцилли на скелях острова, що засіяний кістками і висохлою шкірою їх жертв. Сам Одіссей уникнув підступних Сирен лише завдяки застереженню Цирцеї: він заліпив вуха своїх супутників воском, а самого себе велів прив'язати до щогли.

Нам відомі імена грецьких Сирен:

  1. Аглаопа (Аглаофона/Аглаофема) («з іскристим голосом»). Дочка Ахелоя і Мельпомени.
  2. Ахелоіди. Одна із назв Сирен.
  3. Левкосія. Одна з Сирен. Її ім'ям названо острів навпроти мису Сіренус. Її тіло викинуте на берег у Посейдонії.
  4. Лігейя. Її тіло викинуте на берег у Терині в Брутії.
  5. Молпа (Мольпа, «Танець»). Згідно Гігіну, одна з Сирен: дочка Ахелоя і Мельпомени.
  6. Парфенопа (Парфенопея). Її могилу показували в Неаполі, яку називали «Споруда Сирен».
  7. Пісіноя (Пейсіноя). Дочка Ахелоя і Мельпомени.
  8. Фелксіопа (Телксіопа). «Яка тішить погляд». (Або Фелксіноя/Телксіноя, Фелксіепія) Дочка Ахелоя і Мельпомени.

Якщо порівняти дв.руських літаючих дів-русалок Вил (богині врожаю) із грецькими Сиренами, отримаємо безліч тотожностей. Можливо, народні перекази дещо змінили уявлення про Сирен і використали їх як божих посланців, що сповіщають про прийдешнє блаженство "царство небесне". Таким чином змінювалось і набувало нового змісту народне християнство в часи двовір'я.


  1. Давньоруський Азбуковник (ГПБ, О. XVI 1)
  2. Жегалова С. Сирин и Алконост // Юный художник. — 1988. — № 10. — С. 22-25.
  3. Бобров А. А. Русский месяцеслов на все времена. Памятные даты, праздники, обряды, именины. — М.: Вече, 2004. — 526 с. 
  4. Власов В. Г. Сирин // Новый энциклопедический словарь изобразительного искусства: В 10 т.. — Спб.: Азбука-классика, 2008. — Т. VIII. — 848 с. 
  5. Иткина Е. И. Русский рисованный лубок конца XVIII — начала XX века. — М.: Русская книга, 1992. 
  6. Мифы народов мира. М., 1991-92. В 2 т. Т.2. С.438, Любкер Ф. Реальный словарь классических древностей. М., 2001. В 3 т. Т.3. С.304
  7. Предметно-понятийный словарь греческого языка. Микенский период. Л., 1986. С.75, 140
  8. Псевдо-Аполлодор. Мифологическая библиотека Э VII 18; Гигин. Мифы. Введение 30
  9. "Сирин, гамаюн и алконост - мифическая полуженщиа-полуптица" animalworld.com.ua
Теги:

Схожі статті

  • 11.04.2016
    3772

    З давнiх-давен український бог шлюбу та кохання називається Лель. Земною священною iпо стассю

    ...
  • 09.06.2016
    4472

    Даючи загальні відомості про руські курганні амулети в 1951 р. я назвав їх "язичницькими

    ...