Сагринь - злочин і кара

Масові вбивства українців на Холмщині, вчинені Армією Крайовою в березні березня 1944 р., були:

1. найбільшим злочином цього формування проти української людності за цілу історію АК;
2. найбільшим воєнним злочином цього формування;
3. одним з найбільших злочинів партизанських формувань проти цивільної людності в Європі під час II світової війни.

Холмський злочин не був винятком у низці аківських злочинів, але був винятковий своїми витоками, перебігом, розмірами, фанатичністю, і ненавистю. 

На початку березня командування АК Люблинської округи вирішило зробити значну військову операцію. Не протинімецьку - протиукраїнську. 

Керівниками згаданого злочину виступили Зенон Яхимек-"Віктор" та Станіслав Басай - "Рись" командир 1-го Батальйону Хлопського

У склад військового з'єднання АК підпорядкованого 3. Яхимкові з метою здійснити вбивство українців в Сагрині, увійшли такі відділи:

1. 2 сотні бойової диверсії Томашівськогї округи АК - прибл. 200 вояків:
2. 50-особова лісова сотня:
3. 3 сотні з III округи АК -прибл. 300 вояків;
4. 2 відділи коннотників-розвідників - прибл. 80 вояків:
5. чота з IV району - прибл. 30 вояків;
6. чота з Грубешівської округи - прибл. 30 вояків:
7. 22 озброєні колоністи.

Усього - прибл. 800 дуже добре озброєних вояків. 

Провідну роль виконували дві пробоєві сотні обласного Керівництва диверсії-Томашівського округу, у структурі командування пов'язаних їх прямо з вищим командуванням в Люблині та центральним - у Варшаві.

Хоча відідли АК в днях 9-11 березня могли здійснити широкий наступ на окупаційні сили III Райху або на відділи радянських партизан, вони ударили саме на беззахисних українських селян із Сагрині

Бійці Армії Крайової перед нападом на Сагринь

Село Сагринь не становив реальної загрози для польської людності та АК. Перебіг та наслідки акції з'єднаних відділів АК з 9-11 березня 1944 р. на Холмщині доказують, що це був спланований винищувальний наступ проти української цивільно людності. Натомість це не була акція проти станиці поліції чи самооборони - адже, крім Сагриня, знищені були села, де не було ні станиць поліції, ні самооборонних груп. І що головне в 1-й половині березня 1944 р. в регіоні знищиних сіл ще взагалі не було жодного підрозділу УПА. !

Як на здобування станиці поліції та подолання опору самооборони, 800 вояків - це завелика сила (напр. у наступі на базу АК в великому селі Острові в кінці березні 1944 р. взяло участь прибл. 400 вояків УПА). Крім цього, АК мала в селі розвідку та знала про мешканців села радше все. Польське угрупування підготовці до наступу не зустріла збоку найменшої перешкоди.

Як на здійснення масового вбивства всіх мешканців села та тих хто в Сагрині схоронився з навколлишніх сіл, 800 польських вояків - сила повністю відповідна, зокрема якщо призначено їй завдання взяти село в перстень, аби з нього не зміг ніхто втекти.

Сагринська станиця Української допоміжної поліції мала 6 поліціантів. Вона містилася в мурованому будинку. Це була єдина збройна сила, яка. Проте, не була призначена до бойових сутичок, а до поліційних обов'язків. Напередодні березневих подій до них приєдналося 16 дезертирів з дивізії «Галичина» з Замостя. 
Під час наступу станиця не відіграла важливої ролі як оборонець мешканців - поліціанти та дивізійники відступили незамкненим відтинком перстеня.

Сагринь мала самооборону. Це могла бути група селян, без вишколу та без професійного командування. Її функції могли зводитися до нічного сторожування та повідомлення станиці поліції пострілом про наближення небезпеки. Вона не мала також мінімального військового досвіду, бо не брала участі в збройних акціях. В результаті самооборона села Сагринь не представляла військової цінності.

В результаті нападу на Польські об'єднані сили під час акції (фактично кількох) знищили українські села: Сагринь , Прихориле, Ментке, Сагринь, Шиховичі, Теребінь, Стриженець, Турковичі та ін., у яких розстріляли або по-звірячому замордували більше 1500 українців.

Близько 70 % жертв становили жінки та діти. Тільки в Сагрині в ніч з 9 на 10 березня загинуло щонайменше 700 українців. Загалом поляками до червня 1944 р. було спалено близько 150 українських сіл, у яких мешкало близько 15 тисяч осіб.

Причому після знищення села Сагринь мав місце курйоз: 3енон Яхимек-"Віктор" розстріляв партизана Армії Крайової на псевдонім «Смєшни» за бандитську поведінку. Можна було б іронізувати, що це, певно, був єдиний, хто... не хотів убивати мешканців села.

Однак, крім іронії, жест Яхимка свідчить про його абсолютне небажання розуміти в етичних категоріях те, що сталося в Сагрині: на кілька годин раніше він видав наказ вчинити масове вбивство, а потім розстріляв одного бійця за... грабунок під час масового убивства !!

Армія Крайова в Сагрині не зустріла збройного опору. Про власні польські втрати теж немає сідчень. Відсутність даних про польські втрати , якраз і показує , що метою проведення операції була фізична ліквідація української цивільної людності , а не якогось збройного пдрозділу.

Фотографії які поляки зробили під час злочину - незалишають сумніву: вояки Армії Крайової ішли на показову акцію. радо позували до світлин, усміхалися над трупами вбитих українських селян або курили цигарки на тлі палаючого Сагриня. Подібно так само над своїми єврейськими жертвами фотографувалися також гітлерівці з Гестапо чи СС.

Не сподівалися поважної твердої боротьби -ішли на просту «акцію на українців», не першу і не останню. Їх не лякала перспектива можливого пізнішого переосмислення та переоцінення їх учинків. Вони її не сподівалися, тому що така перспектива якраз лежала трупом біля їх ніг...

Трохи згодом караюча рука таки досягла одного із керівників знищеня українців - командира 1-го батальйону Хлопського Станіслава Басая - "Рися".
Він був зятив в полон 25.03.1945 р. повстанцями куреня "Вовки" під командуванням Мар`яна Лукасевича - "Ягоди" в с.Крилів , під час нападу на станицю польської міліції.
Того ж дня злочинець був розстріляний разом ще із 17 міліціонерами і 25 цивільними озброєними поляками , що брали участь в убивствах українців на Холмщині.

Із хроніки відділу "Вовків" :

Коли розвиднілось, пробоєва чота в совітських уніформах входить до містечка. Міліцію рішено взяти підступом. Одного нашого стрільця Манька, знаного вже віддавна поляками в Крилові, як завзятого ворога поляків, ведуть стрільці закованого в кайдани на чолі стрілецького ряду.

Поляки вибігають з хат і вдоволені тим, що стр. Манько "сотенни попадл сен", не замічують нашого підступу. З вікон усміхаються молоді польки. За стрільцями біжить зграя дітвори. Недалеко від станиці МО перед повстанців виходить один узброєний міліціянт-стійковий. Чот. Сушко, який грає ролю совітського капітана, наказує йому, щоби завів на станицю. Він радо погоджується. 

Підійшовши під станицю, починають стукати в двері, щоб відчинили. По кільканадцятьох хвилинах, зібрані міліціянти запрошують стрільців до середини. Дві маленькі групи в совітських уніформах, які відлучилися в середині міста, зробили недалеко від станиці заставу. Шиковні поляки спокійно переходять попри хлопців. Польки кокетливо усміхаються до стрільців та пробують нав'язати з нами розмову. Інші запрошують на снідання. На станиці є лише 8 міліціянтів, решта находиться в приватних помешканнях. 

Арештованого стрільця Манька стрільці передають міліції та наказують замкнути до пивниці. Поляки дуже вдоволені, кричать та хочуть його бити. Але їм наші не дозволяють. Заступникові команданта міліції (командант від'їхав до Грубешова) наказують, щоб негайно замовив 15 фірманок та снідання. 

Міліціянти починають сходитися на станицю. Вже їх є около 25. За тими, які ще не прийшли, пошукують наші "совіти". Деякі стрільці ідуть на снідання. Готові фірмани під'їжджають під станицю. В цей час стрільці, які стояли навкруги міліції, майже всі разом крикнули "руки вверх!" та спрямували до них автомати.

Всіх поляків пов'язано і положено на підлозі.

Інші стрільці приводять "Басая", відомого поляка-терориста, який палив села на Холмщині, та трьох з його охорони. Важніших пов'язаних поляків відводимо на підводи, всіх інших розстрілюємо. Один міліціянт, якого щойно привели, кидається на чот. Сушка та хоче вирвати від нього автомата. В цей час стрілець Ґонта вбиває його зі свого автомата й одночасно ранить в руки чот. Сушка. Усіх поляків розстріляно.