Тисячолітній меч і українська мова

«КОВАЛЬ ЛЮДОТА» – це автограф майстра на мечі тисячолітньої давності, який археологи знайшли на Полтавщині в 1890 році.

Нині артефакт зберігається у Національному музеї історії України і унікальний напис на ньому авторитетно свідчить про два надважливі факти в історії Української держави:

1. Про українську мову – саме вона була розмовною мовою тисячолітньої України-Русі (бо не «ковач» – як то болгарською, чи «кузнєц» – як то московською, а саме «коваль»).

2. Про рівень освіченості тих часів – адже грамоту знали не лише князі, але і звичайні ремісники.

Меч «Коваль Людота» часів України-Русі, який датують Х – першою половиною ХІ століття. З одного боку клинка є напис «КОВАЛЬ», а з іншого – «ЛЮДОТА» (п’ята літера не збереглася через ерозію металу, більшість науковців сходяться на тому, що це саме літера «Т», хоча дехто вважає, що там могла бути літера «Ш».

Знахідка красеня "Людоти коваля" поставила російську науку догори дригом, а від українського слова "коваль" у них і досі неабияк підгорає.
Розкішна тонка робота руківя, травлення як у ульбрехтів і деякі наші місцеві особливості - скошена хрестовина та характерний орнамент руківя не лишають місця сумнівам - наші люди у ті часи не лише вміли робити якісну і коштовну зброю а й те, що писати у першій половині 11 ст. вміли не лише монахи і феодальна верхівка, а й ремісники.