Вість про пам'ять геноциду українців-русичів

Бог з розпуки ридав, Бог стогнав від тяжкого безсилля:
Я ж вам землю найкращу, я хліб і до хліба вам дав.
Так чому ж ви поїли траву-лободу із бадиллям ?
Хто вас, діти мої, і за що так жорстоко скарав?

Всюди трупи лежать, а над ними пшеничне колосся...
Цвинтар села ковта, вже нема ні собак, ні котів.
Мати, з'ївши дитя, з голови вириває волосся.
Бог побачив, жахнувся і в горі страшнім занімів.
Реготав сатана, шаленів вирлооко-пейсатий -
Бо ужинку такого не мав сто минулих віків.
Танцювали чорти у пустих перекошених хатах,
Тільки вітер ридав над розп'яттям сумних димарів.
Кобзар Володимир Горбатюк.

Русичі-українці пам'ятають, що на початку минулого століття за переписом 20-х років українців було 82 млн., а росіян 78 млн. Була задіяна нелюдська програма нищення нашого роду. За неповні 50 років через голод винищено більше 20 млн.; інтервенцію, громадянську війну, репресії, війну 1941-1945 рр., радянські концтабори, виселення — було вбито і замордовано 54 млн. українців тільки на нашій рідній, окупованій ворогом землі. Було прийнято рішення, підписане Берією і Жуковим, про виселення всіх українців з власної землі.

Пам 'ятаймо про це і не забуваймо цього! Підтримаймо один одного, і дбаймо за свій рід і державу!

Бо писав О. Олесь:

«Брати! Ваш глум і дикий сміх лунає!... Людці!... Ні, — той навік ганебний син, Хто п'є, і їсть, і в злоті сяє, — А батько руку простягає І на ніч спати йде під тин».