Володимир Базилій за життя і після смерті

«Я, грішний князь Володимир, названий у святому хрещенні Базилієм».

(Устав кн. Володимира 996 р.)

«Корсунь же він віддав як віно за цесарицю, а сам вернувся до Києва. І коли Володимир прибув, повелів він поскидати кумирів — тих порубати, а других вогню оддати. Перуна ж повелів він прив'язати коневі до хвоста і волочити з Гори по Боричевому узвозу на ручай і дванадцятьох мужів приставив бити його палицями. І це діяли йому не яко древу, що відчуває, а на знеславлення біса... Учора шанований людьми, а сьогодні знеславлений».

(Літопис Руський—К., 1989.—С. 66).

«По охрещенні (в 987 р.) Володимир жив ще 28 років і помер І 5 липня 1015 р., проживши десь 55 чи 56 років. Поховали князя в Десятинній церкві, поруч з гробом жінки його Анни, що померла в 1011 р. Під час татарщини мощі князя Володимира лишилися під руїнами Десятинної церкви і тут пробули аж до XVII в., до митрополита Петра Могили, який 1635 р. знайшов ці мощі й пізніше переніс їх до Софіївського собору. Голова князя Володимира була в Пітерській Успенській церкві, а щелепи — у Московськім Успенськім соборі (їх подарував 1640 р. Петро Могила цареві Михайлу Федоровичу) ».

(Огієнко І. Українська церква.—К., 1993. —С. 58).