Загадка Мазепи - зовсім інша історія

Іван Степанович Мазепа – геніальний політик, стратег, воїн і просто освічена для свого часу людина.

У старих підручниках ми стикаємося з тим, що його ім’я часто полито брудом, а в сучасних українських посібниках і до цих пір не було внесено істотних змін щодо даного питання. Ким же була насправді ця людина? Де правда і в чому полягає гра великих умів минулого?

Інсценована втеча

Перш за все, варто відзначити, що Іван Мазепа ніколи не був боягузом, яким його змальовувала спочатку російська, а потім і радянська історія. Цей неординарний чоловік мав всього одну, але велику мету – досягти єдності та незалежності для України. У зв’язку з цим, на початку свого правління він почав розвивати духовні та культурні цінності свого народу, за допомогою побудови великої кількості церков і освітніх закладів. Сприяв також розвитку Лаври – як головного центру протистояння пануванню Російської імперії. І зберіг козацьку Січ – джерело військової сили своєї країни.

Він був мудрим і обачним політиком. Тому, не міг не передбачити заздалегідь проразку шведів під Полтавою. Саме в цьому і полягає головна суперечність, на підставі якогї історики і дослідники задаються питанням – а була взагалі ця втеча під заступництво турецького султана? На сьогоднішній день висунута нова версія, згідно з якою ми відкриємо для себе абсолютно нову історію нашої країни.

Історики розповідають, що гетьман був близько знайомий з тогочасним митрополитом київської Лаври Іосафом Крокавським. Вони часто бачилися в Борзні, де ними була розроблена легенда про тяжку хворобу Івана Степановича та опрацьовані подальші події з уявною втечею в Молдавію. Таким чином, гетьману і його соратникам вдалося успішно обдурити не тільки Петра І, але й багато поколінь істориків. Можливим виправданням для них є те, що ці люди просто не приділили належної уваги одній з істотних деталей в житті Мазепи – його єзуїтській освіті. За рік до доленосної Полтавської битви Іван Мазепа наказав закопати основну частину своєї скарбниці і приготуватися до майбутнього підпільного опору. Ці тривалі приготування мали закономірний і логічний результат. У той час, як весь світ думав, що Мазепа боягузливо втік до Молдови, він таємно зник в Києво-Печерській Лаврі.

За кожним чоловіком стоїть сильна жінка

Історики відзначають, що Мазепа часто діяв і приймав рішення, радячись зі своєю матір’ю. Марія Магдалина Мазепа була посвячена у велику кількість, якщо не в усі таємниці свого сина. Саме вона розпоряджалася легендарною срібною копалнею сімейства Мазепи, яка містила у собі основу їхнього багатства. Саме з її руди карбувалися монети для Січі.

З 1686 року Марія стала ігуменею Вознесенського монастиря, що в Києво-Печерській лаврі. Саме монастирю належав ліс зі срібною копалнею "Срібний кол". На сьогоднішній день на цьому місці розташувався каскад озер, що між київськими станціями метро Осокорки та Позняки. Крім цього, Марія Магдалина часто брала участь і в політичному житті Мазепи. Саме через неї він передавав таємні послання. А в 1707 році, на прохання сина, вона розслідувала справу з підкинутим листом-доносом на гетьмана.

Справжнє місце поховання

Згідно з чинною історією, прах українського гетьмана був загублений в результаті перепоховань. Але існує й інший, більш реалістичний варіант, якому українські історики поки не приділили належної уваги. Так, припускають, що після інсценованої втечі і переїзду в Лавру, Мазепа прийняв постриг і став ченцем. Останні дні свого життя він провів у молитвах і покаянні. Похований він був разом зі своєю матір’ю і сестрою в Вознесенському монастирі. Але, не дивлячись на всі хитрощі, російському царю щось стало відомо. У 1710 році він обкладає Лавру великими податками. Сам же Вознесенський монастир був зруйнований. Однак друзі Мазепи, а також монахи зробили все можливе для того, щоб уберегти останки великого полководця і його сім’ї. У 1989 році, археологічна експедиція, яку очолював Віктор Харламов, знайшла недалеко від церкви Спаса на Берестові поховання. Три саркофаги з рожевого каменю. У двох з них були останки жінок, а один скелет належав чоловікові приблизно 60-70 років, який страждав на остеохондроз і хронічний плексит. Чоловік був похований згідно з чернечим саном. Не дивлячись на численні спроби Харламова видати останки чоловіка, за прах засновника Москви Юрія Долгорукого, більшість археологів припускають, що це ймовірне місце перепоховання гетьмана Івана Мазепи.