Знай свою історію: королі і королеви Русі-України

1. ШВАРНО ДАНИЛОВИЧ (Шварн, Свармир, Свамир, бл.1230 — 1269 ?) — Король Русі, князь Галицький, Холмський (з 1264) і Великий князь Литовський (1267-1269), молодший син короля Данила Романовича (Галицького). Співправитель короля Лева I Даниловичa (1264-1269).

Шварно був прихильником об'єднання сил Великого князівства Литовського і Королівства Руського для боротьби проти ятвягів і польських феодалів. Допоміг великому князеві литовському Войшелкові Міндовговичу в його боротьбі проти опозиції. В роки правління в Литві Войшелка Новогрудок був резиденцією Шварна Даниловича як субмонарха і спадкоємця трону. Помер 1269 року (ймовірно, вбитий). Був похований в Холмі. 

2. ЛЕВ I ДАНИЛОВИЧ (Король Русі. Інші титули: Великий князь Київський, Князь галицький, Князь володимирський, бл.1228 — бл.1301) — старший син короля Данила Романовича (найстарший брат Іраклій загинув молодим на полюванні), князь перемиський (1240-1269), галицький, белзький (з 1269), верховний правитель Галицько-Волинського князівства (бл.1270 — бл.1301). 1272 року переніс столицю Руського королівства до Львова. Підтримував жваві дипломатичні зв'язки з Богемією, Угорщиною, Литвою, Тевтонським орденом. Після смерті краківського князя Болеслава V Сором'язливого (1279) в союзі з чеським королем Вацлавом II намагався здобути Краків. Підтримуючи в боротьбі за краківський престол Болеслава II Мазовецького (сина сестри Предслави), вів тривалу війну з польським князем Лешком II Чорним. Приєднав до Королівства Русі частину Закарпаття з Мукачевом.

3. ЛЕВ II ЮРІЙОВИЧ (пом. не пізніше червня 1323) — Король Русі, правитель Русі, галицький князь, співправитель Волинсько-Галицької держави. Після смерті свого батька — короля Юрія I Львовича (1308 або 1315) правив у Королівстві Русі разом зі старшим братом Андрієм. Згодом одержав галицький уділ. Намагаючись убезпечити Волинсько-Галицькі землі від нападів Золотої Орди, Лев та його брат Андрій підтримували союзні взаємини з Тевтонським орденом і Королівством Польським. В 1323 році під час одного з військових походів Лев і Андрій Юрійовичі загинули.

4. АНДРІЙ ЮРІЙОВИЧ (пом. до 21 травня 1323) — Король Русі, співправитель Королівства Русі, Галицько-Волинський князь з 1308 або з 1315 до 1323 рр. Другий син короля Юрія I Львовича і невідомої з джерел на ім'я дочки великого князя владимирського та тверського Ярослава Ярославича. Разом з братом Левом 1316 року брали участь у боротьбі краківського і поморського князів проти магдебурзьких маркграфів. Налагодивши тісні союзницькі зв'язки з польським королем Владиславом I Локетком і Тевтонським орденом, намагалися послабити залежність від Золотої Орди. Сприяли торгівлі між галицькими і польськими купцями. Успішно боролися проти монголо-татар, захищаючи західнослов'янські землі від їхніх набігів, і з Литвою.

5. ВОЛОДИМИР ЛЬВОВИЧ (Володимир Львович «Галицький», бл.1306 — 1340) — Король Русі, останній князь Галицько-Волинського князівства та останній правитель Русі з династії Романовичів. Син Лева ІІ Юрійовича від шлюбу з Ольгою Романівною, дочкою князя новгородського, мстиславського і брянського Романа Глібовича. Володимир Львович однак був на троні не довго, приблизно до кінця 1324 - початку 1325 років. В Королівстві Русі він правив номінально. Замість нього королівством керувала боярська рада, під головуванням боярина Дмитра Детька.

6. ЛЮБАРТ ГЕДИМІНОВИЧ (1300 — 4 серпня 1384 або 1383) — Король Русі, литовсько-руський князь, останній правитель об'єднаного Волинсько-Галицького князівства. Ймовірно, наймолодший син Гедиміна, князь луцький (бл.1323—1324, 1340—1383), крем'янецький, любарський (східноволинський) (1323—1340), Великий князь Волинський (1340-1383), Галицький (1340—1349). Після смерті короля Русі Юрія II Болеслава бояри проголосили Любарта володарем Галицько-Волинської держави, королем Русі. Але польський король Казимир III Великий негайно зайняв Перемишльську (Перемиську) землю, а потім заволодів і Львовом. З цього часу у Любарта почалася багаторічна суперечка з Казимиром за спадщину галицьких королів. 

7. ЛЮДВІК I ВЕЛИКИЙ (Людовик Угорський, Людвик Угорський, пол. Ludwik Węgierski, або Лайош І Великий, угор. I. Nagy - Lajos, 5 березня 1326 — 10 вересня 1382, Інші титули Король Хорватії, Король Польщі, Король Русі) — угорський король з 1342 року, польський король з 1370 року, титулярний «король Галичини та Володимирії» («Король Русі»). Син Карла I Роберта та Єлизавети Локетек (сестри Казимира ІІІ). Представник Анжуйської династії Капетингів.1338 року внаслідок Вишеградського договору, укладеного між батьком Людвіка Карлом I Робертом та польським королем Казимиром ІІІ Великим, став потенційним спадкоємцем Казимира (на випадок, якщо б у того не було синів). В 40-50-х роках XIV століття брав участь у загарбанні земель Руського королівства. У 1376–1378 роках вів вперту боротьбу з Великим князем Литовським Любартом за Західну Волинь. Після смерті Людвіка польський престол посіла його дочка Ядвіґа, а Королівство Руське перейшло до доньки Марії. Оцінка правління: В Угорщині Людовик отримав прізвисько «Великий» і вважається одним з найвизначніших правителів цієї країни. Внутрішня політика призвела до зрівняння прав угорських магнатів і шляхти. Він також заснував Університет Печ. У Польщі Людовик ніколи не користувався дуже великою популярністю, хоча період його правління сприяв розвитку торгівлі і перешкодив розпаду королівства.

8. МАРІЯ I УГОРСЬКА (1371—1395) — королева Угорщини з 1382 і до її смерті 1395 року. Титулярна «королева Галичини і Володимирії» (королева Русі). Зі смертю Людвіка І Марія стала титулярною Королевою Галичини та Володимирії. Користуючись тим, що в Угорщині почалась боротьба за трон і королева-мати Єлизавета Боснійська з Марією потрапили у полон до ворожих їм володарів Хорватії, молодша сестра Ядвіґа, королева Польщі, здійснила раптовий похід до королівства Русі, Львова, де міщани та шляхта присягнули їй на вірність.

9. ЯДВІГА I (Ядвіга Анжуйська, пол. Jadwiga Andegaweńska, бл.1374 — 17 липня 1399) — королева Польщі від 1384 р., наймолодша дочка Людвика I Угорського та Єлизавети Боснійської, від 1386 року дружина Владислава II Ягайла; 1387 року прилучила до Польщі — Королівство Руське (Галицьку Русь). Мала титул «королеви Русі» (Королівства Галичини та Лодомерії) з 1387 року. Походила з Анжуйської династії Капетингів. 1386 року Ядвіґа вийшла заміж за Великого князя Литовського Ягайла, що оформило Кревську унію. 1387 року очолила похід польської шляхти на Галицьку Русь, що призвело до остаточного включення частини земель Руського королівства до складу Польщі.

1. Літопис руський / Пер. з давньорус. Л. Є. Махновця; Відп. ред. О. В. Мишанич. — К. : Дніпро, 1989. — XVI+591 с.n.
2. Войтович Л. Князь Юрій-Болеслав Тройденович: ескіз портрета. — С. 209—220.
3. Гайдай Л. Історія України в особах, термінах, назвах і поняттях. — Луцьк : Вежа, 2000.
4. Андрій Юрієвич // Довідник з історії України. За ред. І. Підкови та Р. Шуста. — К. : Генеза, 1993.
5. Рад. енциклопедія історії України. — К., 1969. — Т. 1.
6. Володимир Львович // Енциклопедичний словник Брокгауза і Єфрона: В 86 томах (82 т. та 4 дод.). — СПб., 1890–1907.
7. Грушевський М. Історія України-Руси. — К. : Наукова думка, 1993. — Т. IV.
8. Зубрицький Д. Хроніка міста Львова. — Львів : Центр Європи, 2002
9. Качор І., Качор Л. Львів крізь віки. — Львів : Центр Європи, 2004.