Зараз кожна жінка називає себе незалежною, сильною, вільною від суспільної думки, впевненою в собі, самостійно приймає рішення, є господинею своєї долі. Але в наших попередниць цього не було. Вони рідко могли висловлювати свої міркування, їхні ідеї не брали до уваги, усе, що вони могли робити – народжувати дітей, слухати батька, а згодом – свого чоловіка. Можливо, й сина, коли той виростав.
Жінок ще декілька століть тому видавали заміж, не питаючи їхньої думки, забороняли слухати себе та свої відчуття. Усе своє життя вони лише підкорялися. Саме ця покора, цей страх піти проти сили, яка керувала їхнім життям, а може, й та сміливість, що виникала в дам того часу, через яку вони вирішували йти проти цієї несправедливої системи, приводили до поганих наслідків.
Наприклад, зрозумівши всю свою слабкість, дівчина не витримувала й вчиняла самогубство, адже, який сенс існувати там, де ти лише маріонетка? Неодноразово були ситуації, коли жінки повставали проти тиранії батька чи чоловіка і їх жорстоко карали за цей вибір.
Скільки доль було зруйновано? Скільки трагічних епізодів несе в собі історія жінки в Україні, та й не тільки?
Ми зібрали історії декількох панянок, що хвилюють людей до сьогодні. Історії про смерть і біль, які жахають. Про жорстокість сімей, про несправедливість долі. Вони досі живуть з нами, навіть через стільки часу. Їхні життя та смерть на вустах людей. А вони – у стінах палаців, в яких колись спали.
Ми розповімо вам про 5 містичних замків, в яких можна й сьогодні зустрітися з нещасними дівчатами, а точніше, з їхніми привидами, що блукають кімнатами та коридорами домівки в пошуках помсти чи спокою. А також історію цих дам.
А розпочнемо ми з Підгорецького замку.
Це місце ховає в собі історію графині Марії, дружини Вацлава Жевуського. Її видали заміж за чоловіка, що був значно старший за неї (на 40 років). Граф був ревнивий, навіть надто. А його дружина, що славилась красою, свій час проводила в квітучому саду, де й жалілась на свою долю. Одного разу вона з прогулянки так і не повернулась. Вважають, що її чоловік з ревнощів убив Марію, а тіло й досі замуроване в стінах замку. Дух цієї дівчини блукає будівлею в пошуках християнського обряду поховання.
Другий об’єкт народних розповідей про привидів – це Свірзький замок Львівської області.
У часи війн та боїв, захоплень нових земель у цьому місці працювала дівчина. Звичайна, на перший погляд, дівчина. Але саме вона відіграла важливу роль, саме її вибір став фатальним для замку. Працівниця закохалася у ворожого солдата, якому і відчинила ворота до замку. Йому та його народу. Але замість щасливої долі коханої юнака вона отримала вічність на самоті із собою. У глибокому колодязі. Кажуть, що й сьогодні вона знаходиться там ж, де була все життя, і мріє повернути час назад, щоб виправити свою помилку.
Далі Острозький замок.
За однією з легенд коридорами замку блукає тінь. Тінь дочки Іллі Острозького, який став причиною смерті своєї дитини. Гальшка покінчила життя самогубством після того, як її захотіли вдруге видати заміж. Насильно. Але не вийшло. Княжна викинулась із високого балкона замку, залишивши собі лише появу в рідних стінах місячними ночами.
Четверта пам’ятка – Ужгородський замок.
Та ж історія зради своїх заради кохання. Кохання між дочкою графа, власника замку та воєводи сусіднього братства. Дівчина розповіла кавалеру про усі входи та виходи, таємниці домівки, за що й поплатилась. Її батько, дізнавшись, про це наказав убити воєводу, а дівчину – замурувати живцем. Вона досі ходить в пошуках коханого юнака.
І настав час останньої легенди. Легенди Замку Любарта.
Він ховає в собі оповідь про Оксану, яка стала об’єктом пристрасті коменданта фортеці, але не відповіла взаємністю. Тоді чоловік наказав солдатам поглумитись над дівчиною, убити та викинути розрізане на частинки тіло у ріку. Відтоді там зустрічається привид молодої жінки. Мабуть, вона й є причиною смертей солдатів у міжвоєнний період.
Будь-який із цих замків цікаво відвідати, послухати детальні історії у виконанні екскурсовода. Ми не гарантуємо правдивість цих історій, але цікаво інколи накрутити себе та побоятися чогось потойбічного.