Про людський вік

Дивувався тільки: чому дідусь помер, коли йому, Яросвітові, виповнилося всього чотирнадцять літ, чому Рідні Боги не вділили йому багато років із щедрих запасів своїх. А може він не звертався до них з такими проханнями? Поділився з татом своїми міркуваннями, але той заперечив:

- Ну що ти, сину, про це Богів просити не треба, бо не для себе ми живемо, а для людей. Ми, зцілителі, а твій дідусь був великим зцілителем людських душ і тіл, тож ми є всього лиш посередниками між Богами і людьми, і це не ми зцілюємо, а Боги через нас. А що дідусь мало прожив, то це не зовсім так. Просто, він так зберігся, що виглядав молодим і в похилому віці. А помер він, доживши до 96 років. Адже ти ще цього не знаєш, що одружився він у 55-річному віці, бо перед цим 25 років служив у царському війську. Отож я з’явився на світ, коли моєму батькові, а твоєму дідусеві було вже 56 років, а ти - коли йому виповнилося 82. Але що роки, синку? Хіба наше життя вимірюється тим, скільки ми хліба та іншого харчу через себе перепустили? Вимір - це добрі справи. З цього приводу передам тобі одну з відунських заповідей, почуту від твого дідуся:

“Боги послали нас на землю цюю й підтримують надійно в білім світі затим, щоб ми добро творили й любов усім навколо дарували, бо ж Божі діти ми, а не якісь раби нікчемні, які живуть лише турботами про хліб насущний і мріями про те, як би уникнуть стусанів і лайок”.

- Гаразд, тату, я цілком згоден з призначенням людей на Землі у визначенні давніх Від. Але як ви поясните інше. З’являється в певну пору якийсь там хан Батий чи Тамерлан і завойовує півсвіту, перетворюючи тамтешнє населення на рабів. І він вважає, що робить добро для свого народу, чи не так? Але як дивляться на це раби?

- Я тебе цілком розумію, сину. Подібне запитання і я колись задавав своєму татові Велемудрові. Споконвіків, а це щонайменше 20 тисяч років, на нашій землі існувала духовна держава волхвів, де не було жорстоких правителів і уярмлених підданих, де всі були рівними, казав я йому. І ось з’являється такий собі напівхазарин-напівваряг Володимир, який силою захоплює князівську владу. Але цього йому мало, він хоче стати монархом і сидіти на царському троні, поставленому золотими ніжками на зігнуті спини підданців, як це бачив у сусідній рабовласницькій Візантійській імперії. Але для того, щоб тебе ті ж сусіди визнали таким, треба виконати їхні умови: знищити споконвічну духовність свого народу, дану Рідними Богами, і прийняти духовність чужоземців разом з їхнім богом. Тобто, поміняти рідну матір на мачуху. І він це зробив, проливши святу кров тих, хто став на заваді цього злочину. І ось саме за це дехто його вважає святим, який, мовляв, робив добро для всього народу і держави, а невинно убієних - нечестивцями, які стояли на перешкоді добротворенню. То як розібратися простій, неосвіченій і недосвідченій людині, самотужки, без чужого впливу, що тут є добром, а що злом?

І знаєш що тато Велемудр мені відповіли? Вони сказали: “У тиранів і пригноблених поняття добра і зла різне. Те, що для одних здається добрим, для інших - лихо. Але є один критерій для визначення цих понять. Треба дивитися з точки зору не окремої особи чи групи таких осіб, а з точки зору самого народу чи й людства в цілому”. Отож що ми бачимо, коли дивимося на егоїстичні діяння князя Володимира з точки зору нашого народу? А те, що наш волелюбний український народ в результаті цих діянь страшно постраждав, зазнав багато лиха, втратив споконвічні мудрі Знання наших Предків, які передавалися з покоління в покоління, і був відкинутий в своєму духовному розвитку на сотні, чи й тисячі, років назад. До того ж, відкинутий не в нашу славну праминувщину, колй зовнішнім суспільним і внутрішнім людським світом правили Мудрі Знання, а на дике, заросле чортополохом узбіччя історії, де чужинські рабські звичаї колючками вп’ялися в наше тіло, не випускаючи зі своїх хижих обіймів. І там ми перебуваємо й досі...

Щоразу, коли Яросвіт згадує дідуся Велемудра, тепла хвиля огортає його, бо стільки вкрай необхідних для життя знань передав той йому. Ось і зараз, сотворивши молитву Рідним Богам, приступив Яросвіт до чергової обов’язкової вранішньої процедури, заповіданої дідусем і відшліфованої за допомогою тата ще в дитячі роки. Ця процедура - вранішня зарядка, або на дідусевій і татовій відунській мові - очищення духу:

Завжди вставай разом з сонечком, а йди до сну не пізніше одинадцятої години ночі, тоді будеш бадьорим й життєрадісним цілий день. Але не забувай, що без очищення духовно-силових точок і поясів у своєму тілі твій трудовий день не буде таким благодатним, як би тобі цього хотілося.

Отже, проказавши світанкову молитву, коли ти повністю зосереджувався на розмові з Богами, зосередься тепер на собі, своєму єстві. Ми, діти Божі, є космічними сутностями, тому основну силу отримуємо з неба через енергетичні центри (чари), вхід до яких постійно засмічується чужими лихими намірами та жаданнями, заздрісними думками чи поглядами, негативною енергією, яку повсякчас, навіть в стані спокою і помимо своєї волі, випромінюють енергетичні вампіри. Весь час накопичуючись, це сміття може взагалі перекрити входи, і тоді людина виснажується фізично і розумово, перевтомлюється і хворіє.

Отож знайди шосту чару (маленьку заглибинку) у себе між бровами, вклади туди кінчик вказівного пальця і, натиснувши, коливними рухами, не відриваючи пальця, за сходом сонця промасажуй 25 разів. Після цього знайди дві такі ж заглибинки за очима, трохи нижче брів, і двома вказівними пальцям зроби попередню дію. Наступні дві енергетичні ямки - біля середини мушлі одного і другого вуха, ще дві - внизу за вухами. Очисти ці входи до свого єства від сміття - і матимеш вільні русла для входження космічної енергії, тобто Духа Святого Рода Всевишнього...

Але це ще не все. Треба цю енергію пустити по відповідних протоках, які ведуть до життєво важливих центрів. Дві протоки йдуть від перенісся вздовж крил носа до верхньої губи - двома пальцями тісно проведи вздовж них зверху донизу 25 разів. Те ж саме - від щитовидної залози до верхніх ребер грудної клітки. Ще дві протоки - від сонячного сплетіння попід нижні ребра. І нарешті - від початку лівої і правої пахви донизу, до острівця в нижній частині живота. Це вже роби ребром долоні з сильним натискуванням.