Звідки беруться довбодятли?

От ідеш собі, нікого не чіпаєш, розтікаєшся мислію по древу як то його із траблів вилізти та граблів на лоба не особливо так поназбирувати.Ну, бо реально ж: літо ж, нада виглядать, бодай, на більш-менш пристойно, а не, як обично, на чорті шо схожою. Борозни ж от граблів на лобі не сходять...

Заходиш в овочевий на розі, вибираєш банани Зайкові, про щось з продавчиньою говориш. І тут воно. Каламутно-жигульовські очі, крива пародонтозна посмішка, сліди від одноразової косарки "Жілєтт" на фейсі, кульок з відкритою ракетою "Хмільного" в кривих треморних лапах.

Довбодятел. Птиця, задофіга поширена в наших ареалах і занесена до Синьої книги. Крила пожмакані, бо все життя пересувається повноприводно на чотирьох і керується автопілотом. Яйценоскость - 2 шт. Зона гніздування - закусочна "Темп". Хаурчється бухлом і мойвою, розмножується методом наливання.
- Ги-ги! Коли жінка купляє банани, то значить, шо вона шось хоче. А я знаю чого хоче жінка!
Навіть, голову трохи підняло, спину випрямило і ноги розставило. Ну, щоб видно було, що у птіци є ще який-то робочий орган, крім переламаного дзьоба і пивного животяки. Розумна птіца. Тестостерон і думки рояться в одному місці. Універсал.
- Твоїй мамі зятя не треба? - дихає на мене вчорашнім бєєє з нотками свіжого опохмілу.
- Відійди! - кажу.
- Нє-е-е! Хоч: я до тебе зайду? Тіко банани не бери, візьми так щось поїсти. В мене пиво є.
Шкіриться. А мені страшно. Я з тими траблами і нервами вже, значить, реально на чорті-шо схожа. Коли вже й пияки пристають.
- Якщо жінка, - кажу, - купує банани, це значить, що вона просто купує банани.
- А я б пішов до тебе... Класно буде. Побачиш.
- Володька,- каже продавчиня. - Ти ше трохи поговориш - і бачити на очі будеш через тиждень.
- Мовчи, Танька! Не мішай.
Розраховуюсь і йду.
Ага! Воно крила пожмакані добуває і дзьобом герпесним клацає і кокетливо закатує каламутно-жигульовські очі:
- Від мене так просто не підеш.
Ставлю сумку, відкриваю двері крамниці і відправляю птіцу на гніздування в найближчі кущі.
Сидить, лупає очима, тре лоба і дивиться, як з пакета витікає пиво.
Йду собі. В спину:
- Ей, чуєш? Ти чуєш, дура? Гроші віддай!
Хренію:
- Які гроші?
- Я на останні купив пива, шоб ти його розлила, да? Віддай 30 гривень!.
Вільною рукою акуратно складаю довбодятлові дулю. А сама іду і думаю:
" От на який хек бухати? Щоб все життя харчуватись бухлом і мойвою, гніздуватись в закусочній "Темп" і деградувати до стану довбодятла?"