Всотала темінь люту спеку.
Вже прохолода поміж трав.
Аж ніби гай зітхнув полегко,
Її у себе увібрав.
Пливу поміж дубів правічних –
Поважних, мудрих, як волхви.
І зачаровано-містично
Зелені мають корогви.
І час у вічності мов тане,
П`є насолоду залюбки.
П`янить ця темрява жадана,
Пресвітлі сіючи зірки.
26.06.7524 р. (Від Трипілля) (2016)
Конча Озерна
facebook.com/Ridivira
twitter.com/Ridivira
plus.google.com/Ridivira