Богородицька травко, що в літі єси,
Що у липні єси, між ліси бузковієш,
Наставляєш до сонця тоненькі списи
І лелієш меди, наче сльози лелієш.
Богородицька травко, легенди дзвенять
У сузір'ях твоїх аметистових китиць;
Богородицька травко -дання і знання -
А за ними був Вишень, і Лело, і Літиць.
А за ними був дим моїх огнищ і люд,
Що ішов проти Сонця до темних споруд
Помолитися — Сонце від віри відтявши,
Що згубив свою пам'ять між темні ліси...
Але ти, наче рать, наставляєш списи
Й сивим згуком землі раниш душу, як завше.
facebook.com/Ridivira
twitter.com/Ridivira
plus.google.com/Ridivira