Лебеді лагідних клавіш
Крилами небо торкають...
Ніжністю повне до краю
Трепетне серце Варшави.
І обіймаються з вітром
Вісли солодкої хвилі
В зоряній тиші щасливій,
В кожному погляді світлім...
Свято! Крізь безміру ріки
Стрічкою райдуга в’ється!
Чуєш, бринить моє серце
В серці твоїм, Фрідеріку!
Варшава