Удар, громе, над тим домом,
Над тим Божим, де мремо ми,
Тебе ж, Боже, зневажаєм,
Зневажаючи співаєм:
Алілуя!
Якби не Ти, ми б любились,
Кохалися б та дружились,
Та діточок виростали,
Научали б та співали:
Алілуя!
Одурив Ти нас, убогих.
Ми ж, окрадені небоги,
Самі Тебе одурили
І, скиглячи, возопили:
Алілуя!
Ти постриг нас у черниці,
А ми собі молодиці...
Та танцюєм, та співаєм,
Співаючи, примовляєм:
Алілуя!
Джерело тексту: чистовий автограф у «Більшій книжці» (ІЛ, ф. 1, № 67, с. 299). Подається за «Більшою книжкою». Дата в автографі: «20 июня».
Датується за автографом та його місцем у «Більшій книжці» серед творів 1860 р.: 20 червня 1860 р., С.-Петербург.
Первісний автограф не відомий. Переписавши текст до «Більшої книжки», Шевченко зробив виправлення в рядку 7. Назву дописано пізніше (чорнилом іншого відтінку). Зберігся список у рукописному «Кобзарі», що належав Г. В. Богданенкові, а згодом В. С. Степаненкові (ІР НБУВ, І. 1869).
Вперше надруковано за «Більшою книжкою» в «Кобзарі з додатком споминок про Шевченка Костомарова і Микешина» (Прага, 1876. — С. 241).