Гірчить мені сьогоднішня дорога

Гірчить мені сьогоднішня дорога,
Червоних маків опадають пелюстки.
Внук просить розповісти про Дажбога,
Про Хортицю й Тарасові стежки.

І просить оберіг йому звязати:
«Там, де, бабусю, наші кольори
Жовто-блакитні. Знаєш? Помагати
Тобі я буду, жовтим догори!»
І в тих очах світилося натхнення,
(Життя, прошу його не загаси !)
В таке жорстоке наше сьогодення
Вимолюю йому води з роси!
Жага до знань його, мене втішає
І розумію я його без слів,
Як на Майдан він коника сідлає,
Та шабелиною стинає ворогів.
А потім, як я буду від’їзджати,
Збере нехитрі всі свої скарби,
Й промовить щиро: "Будеш пам’ятати?
Я хочу бачити тебе, повір, завжди!
Бабцю, не плач! Я виросту й приїду!"
Й дарунки чемно в сумку поскладав:
Мені магнітик, ланцюжочок діду."
Не плач! Я все віддав тобі, що мав!!!"