Виручаймо козак козака

Українці, ми публіка чемна,
І тому в нас панує лихвар.
А нахабна брехня чужоземна —
Це для нас наймодніший товар.

На життєвій дорозі до моргу
Нас веде псевдовіра сліпа,
Ми міняєм попа на парторга,
А парторга ізнов на попа.

Нам обман, як на чоботи вакса,
Як лампаси на сині штани.
Ми міняєм Ісуса на Маркса,
Нам обидва — ікони вони.

Нам потрібні гареми турецькі,
Бо куди б ми здавали сестер,
Поки хитрі юфи та жванецькі
Обхохмили нас, наче тетер?

Ніби й справді для того з народу
Лився поту кривавий потік,
Щоб який-небудь зайда-заброда,
Обшахраївши націю, втік...

На козацькім, на ріднім просторі
Бусурман демонструє нам честь —
Він залазить на Київські гори,
Він будує на горах мечеть.

Навчання нам до м'якого місця,
Ми не хочемо вчитись, хоч плач,
Нам би дрантя з чужого охвістя
Та на шию чужий налигач.

Обдеруть нас хай банки та трасти,
Бо для того й існують вони,
А дозволять нам трішечки красти –
Ми щасливі тоді, як слони.

Без чужинця не зробимо кроку,
Служим вірним йому холуєм,
А якщо і народим пророка —
Ми негайно його продаєм.

Не потрібно нам Рідної Віри,
Не потрібен прадавній обряд...
І тому нас жеруть бузувіри
Цілу тисячу років підряд.

Але навіть беззахисні вівці
Чують нюхом ходу хижака.
Схаменіться, брати українці,
Виручаймо козак козака!

І громи розумової битви
Виб'ють клином безвиході клин.
І збагне рятівні алгоритми
Української матері син.