Із циклу "Українські псальми"

КАФИЗМА СЬОМА. ПСАЛЬМА 12:

Дай, Боже, розуму й самоповаги
Усім, хто став під синьо-жовті стяги!

КАФИЗМА 8, січень 1994 р

Відправим Єгову з Христом в синагогу,
Й самі повернімось до нашого Бога!

ПСАЛЬМА 13, ЯЗИЧНИЦЬКА

Колись були свята і в нашім житті,
Та їх заступили юдейські святі,
І все ж ми знаходим Дажбожі сліди:
В Різдві — наш прадавній обряд Коляди,
У Юрі — Ярила, в Іллі — Перуна;
Великдень — це просто настала Весна,
А влітку на місці Павла та Петра.
Був Велес — заступник худоби й добра,
На Трійцю — Русальськї Зелені святки,
На Йвана — купальські вогні та вінки,
На Спаса нам Бог дає злаки й меди,
Щоб ми споживали Дажбожі плоди
І славили Сонця пухкий коровай,
Раділи життю і любили свій край,
Бо воля й добробут — це наша мета.
Та нас прип'яли силоміць до хреста,
Щоб стали рабами богів з чужини
Онуки Сварога, Дажбожі сини...

А ми прокладаємо власну дорогу,
Вернувшись у лоно природного Бога.
Ми всюди знаходим Дажбожі сліди
В кристалі алмазу, у грудці руди,
В роздоллі степному, у величі гір—
Дажбоже великий, наш вічний кумир!
Не маєш Ти краю, нема Тобі меж—
Ти пахнеш євшаном, Ти маком цвітеш.
Ти в зав'язі плоду, в краплині роси.
У житній хлібині, в кільці ковбаси,
У блискавці й громі, у вітрі й вогні,
У завжди готовій на відгук луні,
В холодному блиску зірчаних жарин,
У сепії стріх, в акварелі хмарин,
У місячнім сріблі й вечірній зорі,
В разках обліпихи, в дубовій корі,
У бруньках тополі, у хвойній смолі,
У божій корівці, мурасі, бджолі,
В Русалках, Чугайстерах, Домовиках,
У лініях долі на наших руках;
В герані, у тирличі, у спориші,
У мене і в кожного з нас є душі,
У шелесті трав, у свічаді ставків —
І нині, і присно, й на віки віків
Ти Радість, Ти Совість, Ти Щастя ії Любов,
Ти вічна основа духовних основ —
ДАЖБОЖЕ, СЛАВА ТОБІ!