І на двоє і на троє ділився
Потріскував, звиваючись до Сварги
Вогонь священний, дар волхва прийнявши.
За древнім звичаєм слов'янським.
Боги, єдині у Сварозі,
і незнищенні як і Всесвіт,
Пожертві складеній раділи
І Славу слухали Велику,
що православні їм співали.
Народ, народжений з вогню,
З вогню любові і води.
Зірвав кайдани християнства
1 рідну віру відродив!
Навіщо нам чужого бога? —
Не приказка, а суть життя.
Любіть своє, своїх пісень співайте, українці,
А все чужинське — гегь, у небуття!
facebook.com/Ridivira
twitter.com/Ridivira
plus.google.com/Ridivira