Мовчиться, брате...
Стомлено тече
Холодний дим по річищу сухому,
І терпне, і кривавиться плече
Від стертої шлеї чужого дому,
Який любили...
Чуєш, знову вир,
Кривавий вир під нашими ногами,
Де мовчки озирається ясир
На землю, що зникає за горбами,
І йде покірно, байдуже... Куди?
В димах, що піднімаються повільно,
Порожній храм стоїть серед орди
Простоволосий, босий,божевільний.
Будь проклята Вітчизна, де сини
На вірність присягаючи тирану,
Ведуть на мідний поклик давнини
По чорному сліпому ятагану
Самотню матір...
facebook.com/Ridivira
twitter.com/Ridivira
plus.google.com/Ridivira