Мово —
моя повнозвука, гаряча плоть,
лиш із кров’ю хіба
серце й тебе розколоть!
Буйна тополе
з глибоким коренем
і співливістю листя, —
бурі не поламали,
чи ж гусені об’їсти!
Ні! — злидарям,
що твоєї цураються вроди,
ні! — недорікам,
ні! — войовничим міщанам,
що рідному в очі плюють, —
духом калікам...
Води — без русел?
Вітри — без роздолів?
Дерево — без серцевини? —
Так і народ мій
без мови своєї...
без України.
1965
facebook.com/Ridivira
twitter.com/Ridivira
plus.google.com/Ridivira