Коли нацмени зневажають мову 
Держави, що їм прихисток дала, 
Коли плюють в криницю знову й знову, 
Беруть найкраще з міста і села.

Колись ми їм дозволили удома 
Хазяйнувати в серці і в душі -
То вийде ніби приказка відома - 
Дружину - дядьку, сам - у торгаші.

Своє віддав і никаєш по світу, 
А зайди в хаті хазяйнують вже, 
Витоптують ліси, поля і квіти. 
То хто твоє, прадавнє збереже?

Онук, що вже націлився в Європу? 
Заробітчанам зроблено безвіз, 
Щоби втікали не заради шопу - 
Від безробіття, безгрошів'я, сліз.

Нацмени оком на оцю земельку 
Накинули давно. Голодомор 
Створили тут. Собі напхали пельку, 
А нам усім зробили форс-мажор.

І як із того всього вибиратись, 
Куди народу в темряві іти? 
Усім вернутись до своєї хати, 
Своє забрати, мову зберегти!

І хай тоді лунає колискова, 
Над кожним дорогим для нас малям. 
Не до душі нацменам наше слово -
У кожного з них є своя земля.

Теги:

Схожі статті

  • 14.04.2016
    2166

    У контексті національної ідеї превалює етнічна складова. Але етнос має свою окремішність

    ...
  • 08.04.2016
    27526

    Ми непогано знаємо своїх достойників ХVІІІ-ХХ ст., знаємо, що випало на їхню долю. Але чомусь

    ...

Медіа