Не будуйте попівського раю

“ Церков-домовина Розвалиться
і з-під неї Встане Україна. ”
Тарас Шевченко

Припиніть ви, нарешті, про маму
Та погляньте навкруг — тут і там
Українки стоять табунами
Пропонують себе бардакам.

На борщі заробляють, на каші.
Як на глині під час толоки.
Не обходять їх стогони ваші
Ні про мови, ні про язики.

Серед них малолітні вагітні,
Катерини безумно кругі,
Чорні вдови, повії бездітні
У єдинім голоднім гурті

Не вгава ані гнів, ані смуток.
Та, здається, що світ остовпів,
Бо тим більше число проститугок,
Чим численіша зграя попів.

Припиніть лицемірні молитви
На мозолі та на рушники, —
Не бува перемоги без битви,
Тільки в бій не підуть бардаки.

Не піднімуть на ворога дрюччя,
Будуть смирні, як сірі воли.
Припиніть на Тарасові кручі
Будівництво хреста Кабали.

Не брешіть на святого Тараса.
Не зганяйте народних страждань
До юдейського іконостаса
На смердючій молитись Йордан.

Не будуйте попівського раю.
Придивіться — з народного дна
Крізь імлу, що його огортає,
Видибає вогонь Перуна.