У Вирію наш Тато Орь і Леля –Мати,
У Вирію бабуся та дідусь.
І Проводи йдемо ми відзначати,
Як йшла в Гаї Священні колись РУСЬ.
Та тут, тепер, на тому «Пантеоні»,-
Хрести, хрести,- нема Трисуть ніде…
Лиш сльози ковтає Вкраїна солоні,
Та Правди Апостола з вірою жде.
Не ті тепер ми маєм «Пантеони»,
Що крок то церков бані золоті.
І натовпи рабів там безборонні,
Що мітять в «небеса Отця святі».
О,люде мій! Допоки ж ти, допоки
У тій вуалі житимеш чужій?
Минуле подає гіркі уроки,-
Не виривай під корінь ти Рід свій!
facebook.com/Ridivira
twitter.com/Ridivira
plus.google.com/Ridivira