Оратаніє рідна моя!
Ти - любов моя перша й остання...
Твій вінець у всесвітнім огромі сія,
Як зоря у годину світання.
Я до Божої никну стопи:
Серце вдячності повне по вінця
За широкий Дніпро, за роздольні степи,
За судьбу орія-українця.
Прийде час - я здіймусь, полечу
У безмір'я високо-високо,
Та тебе, як маяк, як вівтарну свічу,
Пильнуватиме скрізь моє око.
Побуваю по всіх я світах,
Всі орбіти космічні спізнаю –
Заячу-застогну, мов поранений птах,
Але ні, серед зір не сконаю!
Я здолаю усі манівці
І до тебе вернуся, прилину;
Упаду у твої запашні чебреці.
Під твою сонцекрасну калину...
facebook.com/Ridivira
twitter.com/Ridivira
plus.google.com/Ridivira