На предкових ланах у скіфськім балахоні
Під зливою, в стерні, стоїть моя душа.
А череда корів заклякла ніби сонна,
І жуйки не жує, і в шкоду не руша.
І хвилі дощові переганяє вітер,
І дрижаки ловлю литками босих ніг.
І тридесят корів, як три десятки літер
Читаю на стерні, аж поки ляже сніг.
1999
Кожна людина народжена для щастя, та не кожна знає, як його досягнути. Одним із шляхів
...
Порозліталися галактики
Ніхто не з на куди і далі...
Планета крається на клаптики,
Програма розповідає про українське...
Гість програми: Володимир...
facebook.com/Ridivira
twitter.com/Ridivira
plus.google.com/Ridivira