На предкових ланах у скіфськім балахоні
Під зливою, в стерні, стоїть моя душа.
А череда корів заклякла ніби сонна,
І жуйки не жує, і в шкоду не руша.
І хвилі дощові переганяє вітер,
І дрижаки ловлю литками босих ніг.
І тридесят корів, як три десятки літер
Читаю на стерні, аж поки ляже сніг.
1999