Раз писали мужики
До свого владики:
«Архирею, — пишуть, — наш!
Ясний та великий!
Церква наша з давніх літ
Перейшла нінащо.
Кілько є у нас святих —
Всі стали ледащо
Матір божа на дошках
Згорбилась, зігнулась,
Апостоли розійшлись,
А Варвара здулась.
Миколай від хробаків
Порохном узявся.
Сам спаситель на вратах
Поздовж порепався.
Миколая нам позволь
Наново зробити,
Матір божую з боків
Клинцями забити
Апостолів всіх у ряд
Дрючками зігнати,
Спасителя на вратах
Щоб на шпуги взяти.
А з Варварою уже
Нічого робити
Коли вона здулась так,
То кажи закрити.