Було наснилося мені –
Нехай Господь мене пробачить –
Лежить Турчинов у труні,
Й чомусь за ним ніхто не плаче.
А поруч – мертвий Яценюк,
Й «гарант» бездарний Парашенко,
І вся когорта владних сук,
Що зраджує Вкраїну-неньку.
І ті колишнії пани –
І Янукович, і Азіров, –
Що принесли вогонь війни,
І лугандонські «командири».
А в «білокам’яній» в Кремлі
Здох, захлинувшися від люті,
Тиран московської землі
Упир кривавий В. В. Путін.
Я бачив, наче наяву,
Як поверталася сволота
Назад з Донбасу на Москву
Невпинним вантажем «двохсотих».
Й Донбас відвоювали, й Крим.
І мир прийшов до нас в оселі.
Й назавжди згинув «Третій Рим»,
Перетворившись на пустелю.
По всій планеті почали –
І в Вашінгтоні, і в Парижі –
Де паразитами жили,
Здихати можновладці хижі,
Що Русь покинули в біді,
Й на інтервенцію жорстоку
Відповіли лише орді
«Занепокоєнням глибоким»:
Скінчилось для Обами все,
І Франсуа Олланд вже мертвий,
Й натужно дупою трясе
В судомах передсмертних Меркель.
На тисячі майбутніх літ
Добробуту і процвітання
Без них засяяв білий світ,
Відправивши у путь останню.
Повірте, я не злий – клянусь.
Я одного лише бажаю:
Аби розквітла мати-Русь
Навік від краю і до краю…
Це все привиділось у сні,
Та кожен ладен здогадатись,
Як не хотілося мені
Від сну такого прокидатись!