Тоді не було ще землі, ні неба,
Лиш море синє шуміло всюди,
А серед моря - сосна зелена,
А на сосні тій - два голубоньки;
Сосна ж їх живицею вирощала.
Два голубоньки радили раду,
Як сотворити нашу Вітчизну:
"Нам треба в дзьобах піску з дна моря
Принести й довкола сосни посіять!"
З піску тоді чорна земля постала,
А два голубоньки, як землю вздріли,
Крильцятами радіон о обнялися.
Знов голубоньки живицю клювали,
Щоб нею зміцнитись і пітьму прогнати.
Золотосяйне каміння з дна моря
Два голубоньки носили, носили
І кидали вгору, чекаючи дива.
Над ними враз неба твердь розпростерлась,
Засяяло сонце, місяць і зорі!
Поцілувалися два голубоньки
І до сосни тоді заворкували:
- Соснонько красна, древо шляхетне,
Ти нас живицею щедро живила
І світ сотворити нею надхнула,
Тому тебе будуть жінки в Батьківщині
На писаночках - славити вічно!
1968
facebook.com/Ridivira
twitter.com/Ridivira
plus.google.com/Ridivira