Коли народ незрячий, наче Вій,
Коли йому опущено повіки, —
Обдумано і вивірено дій,
Щоб тямою прозріли чоловіки.
Нечистій силі не годили щоб,
Яка в житті б їх не спіткала скрута.
Щоб аферистам — карбували лоб.
Але від лиха щоб спасали Брута!
Адже не винен бідолаха Брут,
Що панночці потрапив був на око.
З ким не бува? Адже не в тому блуд,
Що з відьмою він стрівся ненароком.
У Гоголя написано адже —
Всі відьми ті — насінням хто торгує.
Погляньте: часом майже в негліже
На ярмарок спокуса марширує!
Тому нам класик зрозуміти дав,
Що Брут Хома не в тому винуватий,
Що панночка… А тим він постраждав,
Що біблію почав декламувати,
Та ще й вночі — всю нечисть поскликав —
Зіграла роль облудна чорна книга.
І задарма життя бурсак поклав
На аспідний вівтар архистратига.
Хомі б радіти між розкішних трав,
А не конати ради парастаса*…
Так і з народом: краще б він читав
Сковороду та Кобзаря Тараса.
Франка Івана, Лесю, Шаяна…
Спасіння треба саме в них шукати!
А не кабальні чорні письмена
Вивчати тупо і декламувати!
facebook.com/Ridivira
twitter.com/Ridivira
plus.google.com/Ridivira