Ну, скільки ти пройдеш, за стремено
Тримаючись і плачучи, Оксано?
Он там, за горизонтом знамено,
Що кинуло в похід твого Івана,
Тому що без холопа і без пана
Він жити хоче завжди.
І давно За це карав, рубався, пив вино,
Писав листа до самого султана.
Та кожен раз відомі "мудреці"
(Вони далеко не втекли і зараз)
Заводили Івана в манівці.
І як, Оксано, щастя зберегти,
Як твій Іван сіда в чужий "Ікарус"
І стремена вже не тримаєш ти.
25.02.2004
facebook.com/Ridivira
twitter.com/Ridivira
plus.google.com/Ridivira