В. К.  Нащадку імператорського роду
династії Тан (Корея)

В очах імператора – спалахи трепетних свіч,
В словах імператора зоряне полум’я тоне…
Із шовку волосся його народилася ніч,
І сріблом дзвінким перевита у нього корона.

Він юний, як вітер! І квітами стелеться шлях,
Скарби всього світу – пісок під ногами у нього,
І посмішка грає  ледь-ледь на медових устах,

А в погляді – роси, полин і співуча дорога…
В долонях його срібний вітер народжує світ –
Глибини і гори, і теплий туман над полями…
Він струни торкає – і просяться крила в політ,

До пісні про зірку, що Сонцем назвали земляни.
Минули віки… Та мелодія серця не спить,
Летить над землею і пестить смарагдове віття,
І сни твої  чисті гойдають ранкову блакить,
І кличуть у небо, у відгомін срібного вітру!

м.Київ

Медіа