Михайла, Степана, Івана, Марії-
Щотижня отак якесь свято у нас.
В чужім Вифлеємі зашпортались мрії,
Де в лоно Аврамове кличе нас Спас
(Спаситель)
Отак живемо присипляючи розум,
Тавровані гої чи як там іще?
Нам пхають свідомо жиди свою "дозу",
Щоб тішились паскою- не калачем!...
В своїх вишиванках до храму чужого
Ведемо за руку малих діточок.
І землю свою, що дана нам від Бога,
Манкуртам даруємо за срібнячок.
Допоки, допоки, допоки чекати?
Коли ж те прозріння на вас упаде?!?
Як Янека й Путіна чобіт до хати
З болотом смердючим в світлицю зайде ?!!
facebook.com/Ridivira
twitter.com/Ridivira
plus.google.com/Ridivira