Ой ви, коні, буйні коні. 
Не баріться, прилетіть 
У шаленому розгоні, 
Із нечуваних століть.
Ми поскачемо із вами, 
Через гори і яри: 
Що нам кручі, що нам ями — 
Ви ж несетесь, як вітри.
З вами й сам я осмілію, 
Моці, сили наберусь — 
Вами вправити зумію, 
На той бік переберусь,
Де чекають мене друзі, 
Де любов моя свята, 
Там, де й матінка у тузі 
Мою доленьку пита.  



 
