Юдейський бог та кмітливі хохли

Питали Єгову кмітливі хохли,
Коли незалежність собі здобули:
– Скажи нам, Єгово, заради Христа,
Для чого це нам незалежність ота?

Навіщо свободу ту видумав хтось –
Хіба у ярмі нам не краще жилось?
Ми так уже звикли до того ярма,
Що нам без ярма наче й волі нема…

– Раби ви, – одвітив Єгова хохлам, –
Хай вас опіка християнство й іслам,
Якщо, відвернувшись від Бога свого,
Йдете до чужого. Та гляньте: кругом
Свій Бог на свій люд благодать простеля,
А в мене ж Ізраїль – нарід і земля,
І я роблю все, аби кожен юдей
Був вищий і ліпший за инших людей,
Що мусять усі до своєї мети
Лише по Мойсеєвій стежці пройти.

– Пришли тоді нам хоч Мойсея сюди,
Щоб нас сорок літ, як юдеїв, водив,
Відкривши пустелю, де манна з небес,
Щоб ми не тинялись голодні, мов пес,
Бо в цій Україні тепер і для пса
Собаче життя й дорога ковбаса…

– Раби ви нещасні, блаженні хохли!
Не треба на Господа лити хули:
Не буде пустелі на вашій землі –
По тундрах моритимуть вас москалі,
Аби ви пізнали, де пряник, де бич
(Расєї ж, як кажуть, умом нє пастічь!),
А Я б з України пустелю зробив,
Щоб вимерло геть покоління рабів!

– За чим же затримка?! – змолились хохли. –
Коли ж це Ти зробиш, Єгово, коли?.

– Клянуся, що Я не останній з богів,
Та в Мене багато своїх ворогів –
Мамона, Дажбог і так далі й те пе:
Прогавиш – гляди вже й за пейси скубе, –
Відкрився Єгова хохлам мимохіть, –
А ви – не боги. Тож сидіть і терпіть:
Іще промарнуєте так сорок літ –
І пусткою стане для вас цілий світ…

Дивуймось одній із Господніх прояв:
Хоча і Єгова, а правду сказав…

*
Дажбоже наш, люду свого не спогань –
Не дай завести у пустелю блукань!