Збудились квіти, зела, трави,
Дзвенять пташині голоси,
Бо Сонця, Сонця схід яскравий
Почався вже на небеси!
Виходять люди із стоянки
У вишиванках-сорочках,
І в унісон пташкам - веснянки
Виводять у степах.
Ширяє пісня у просторі,
Мов молитовний ритуал.
Скрізь у траві блищать прозорі
Перлисті роси. А хорал
Могутніє в кличі: ДАЖДЬ-БОЖЕ!
Думки наснажують слова.
В них тільки сонечко погоже -
Небесна щедрість вікова.
Ці люди знали в ріднім краю
Із досвіду свого життя,
Що Даждьбог - датель урожаю,
Владар, продовжувач буття!
1971
facebook.com/Ridivira
twitter.com/Ridivira
plus.google.com/Ridivira