Перед замовлянням промовляють:
„Боже Свароже, і ти, Матінко Лада, І ви, Боги Славні, на поміч мені станьте! Алатир Святий на голову покладати, На груди й на плечі класти, Щоб не вадило Сонцю, Воді, Землі, Мечу, Дверям, стінам, столам і всім православним. Боже Свароже, поможи, хворобу всяку і злий дух
віджени!"
У череп'яну миску наливають воду, туди кладуть навхрест палички з хатнього віника. Тримаючи миску над головою, виливають туди розтоплений віск і замовляють:
«Виходь всяка болість із людини:
З кості, з жил, із суглобів,
З крові, з шпигу.
Де вітер не віє,
Де сонце не гріє,
Де глас Божий не заходить,
Де капища не стоять,
Де вогні Божі не горять,
Де собака не бреше,
Де дівка коси не чеше —
Там вам волю мати,
Піском пересипати,
Очеретом махати,
Мир не займати,
Дуби крутити, ламати,
Листя обсипати,
Дуплами ставати,
Коріння виривати,
А мир горя не буде мати і знати.
Щезни, пропади,
Від миру відійди,
А моє замовляння
До святої Правди віднеси!
Неділя з понеділком,
Вівторок з середою,
Четвер з п'ятницею,
А субота сама — хвороби нема.
В неділю Сонце піднімає —
Хвороба відступає.
Святі Предки, Божі Воїни,
Перунові діти. Станьте мені до помочі
Всякі хвороби на віск виливати:
Вийди, пристріт, переляк,
Віхор, віхриця, сквозняк, сквозниця, навій,
Навійниця, лунатик, параліч
З лому, з щему, з глуху.
Зійдіте, всякі хвороби,
Які є захворювання, на віск вийдіть:
Від огня, від меча,
Від нашестя Духа Святого Вогняного
Зійдіте всякі хвороби:
З голови, з зубів, з вух,
З пострікання вух,
Із хребта, зі шпигу, з мозку,
З крові, з матки, із сечового міхура.
Вийдіть, всякі хвороби,
Вийдіть: задумані, зачаровані,
Заспані, наслані,
З охоти, з роботи.
Вийдіть — котячі, собачі,
Волячі, курячі, овечі,
Дівочі, парубочі.
Зійдіте, всякі хвороби,
Які є захворювання, на віск вийдіть.
І там навік залишіться!»
(Так вичитують тричі.)