Жоден житель Могильова за 3 століття не потрапив до раю. Як відлучити від церкви ціле місто

Так вийшло, що білорусів зі школи вчили пишатися партизанами, СРСР та іншими досягненнями п'ятирічок виконаних за три дні. Була, звичайно, ще історія Білорусі, що вивчалася в школах з 1991 по 1996 роки, але парадигма змінилася і книжки швиденько були переписані.

Портал Будзьма опублікувала неймовірний факт з історії, який буде цікавий і тим, хто чув лише про доблесть партизан, що воювали за товариша Сталіна, і тим, хто читав підручники в м'якій обкладинці з «Перемогою».

Прокляте місто

А ви знаєте, що в Білорусі існує місто, яке піддали анафемі? У 1661 році за те що жителі Могилева повністю вирізали московитський окупаційний гарнізон, православна церква прокляла місто та відлучила від церкви всіх жителів Могильова на всі часи за неправославну поведінку. І що найцікавіше, анафему досі ніхто не зняв. (Відчуваєте, як бути православним в головному місті Шостого регіону? Російський Православний Рай не світить тут нікому.)

Але про все по порядку

У 1618 році уряд Речі Посполитої вирішив, що занадто сильного православного впливу на неспокійному кордоні з Московським князівством було б добре уникнути. Адже віра і зараз - один з головних інструментів політичного впливу. Що вже говорити про середні віки, коли золоті цибулини церков, що підносяться посеред бруду небрукованих вулиць, захоплювали обивателів.

Була розпочата робота з м'яким насадженням уніатства серед населення. Кажуть, не обійшлося і без перегинів на місцях: м'якість пару раз переходила в жорсткість, коли попам, священикам і дячкам допомагали зрозуміти, що Річ Посполита НЕ Московія. Населення насупилось, перетерпіло (білоруси завжди були білорусами), але образу затаїло.

У 1654 році, населення з подачі добре проплаченого московитами шляхтича і православного духовенства, просто і елегантно відкрило ворота перед росіянами. Прихована образа і сила пропаганди ортодоксальної віри виявилися сильнішими ніж три кільця потужних стін, що оберігали місто. Основну роль зіграло те, що хитрий московський цар позиціонував свої війни, як виключно релігійні, що мають на меті допомогти замучених гнітом уніатства трудівникам села і комусь там ще.

Ворота відкрили, і життя почало бити ключем. Плюшки, як з рогу достатку, посипалися на Могильов. Людям - земельні наділи, місту - безмитна торгівля з східним сусідом, панянкам - рожевощокі стрільці. Ну чим не щастя?

У 1658 військо Речі Посполитої підійшовши до воріт Могильова побачичило могутні стіни, та усміхнених захисників у червоному. До речі, на стінах стояли не тільки царські люди, а й жителі Могилева, які все ще купалися в царській милості з нагоди набуття нового міста.

У 1661 жителі Могилева за один недільний ранок вирізали весь російський гарнізон, порубавши 6009 іноземців тупою та іржавою (яку знайшли) зброєю.Ще 986 окупантів відправили королю Речі Посполитої в подарунок, як жирафу, і ще приблизно п'ятьом туристам вдалося втекти до Москви з цікавою розповіддю для царя.В той день над Могилевом знову почали майоріти прапори Речі Посполитої, помітними червоними кафтанами місцеві прикрасили всі 3 кільця кріпосних стін. Московський цар рвав на собі бороду, а патріарх в гніві проклинав Могильов.

Це була тільки приказка, а тепер і казка

Вважається, що повстання почалося через жадібність російського царя. В той час скарбниця Московії спорожніла, і государеві люди почали отримувати платню мідною (читай, нікому не потрібною) монетою. Жителі Могильова за мідь чужоземним солдатам нічого не продавали. Голодні стрільці спершу відповідали грабежами, а потім і зовсім перестали гроші пропонувати, прийшовши до висновку, що зброя сильніша за мідяки.

До того ж цар вирішив, що роки економічного розквіту в Могильові вже пройшли, тепер прийшов час економічного занепаду. Місто обклали даниною і величезним військовим податком.

Не допомогла і машина церковної пропаганди. Страждання, обіцяні попами після смерті, не йшли ні в яке порівняння з сьогоднішніми стражданнями. Жителі вирішили, що Пора!

Недільного ранку, коли в місті тільки планували повстання, на ринковій площі сталося щось дивне. Стрільці, які хотіли відібрати у торговок калачі, були втягнуті в бійку, яку місцеві жителі сприйняли, як запрошення на різанину. На шум з ратуші прибіг бургомістр, який швидко збагнув, що повстання не потрібно починати спеціально, вогонь ненависті вже горів в очах присутніх міщан. В ту ж хвилину за його сигналом різати російський гарнізон почали всім містом. Порятунку не було ніде.

За підсумки того сонячного недільного ранку Могильов знову став твердинею країни чотирьох релігій (ну, або 5-ти, про уніатів теж не слід забувати). А кров у будинках і на вулицях відмивали ще майже три тижні.

А тепер найсолодше

У 1661 році російська православна церква, наклала на все місто анафему, яку не зняли й досі. Вдумайтеся, православна церква прокляла православне (на той час) місто з усіма жителями. Фактично, це означає страшне церковне прокляття і те, що будь-який православний має право ображати жителів Могилева. А ще жоден громадянин з шісткою на номерах не потрапить в православний рай, скільки б не бив лобом підлогу позолоченої церкви. І так уже 350 років, адже анафему так ніхто не зняв. Ви розумієте, що за цей час жоден могілевчанин не потрапив до православного раю. Згадайте бабусь в хусточках, що мерзли біля церков в хрещенські морози і приходили вранці послухати молитви. Їх немає в раю, навіть якщо заслужили. Втім, православних священиків з Могильова в раю теж немає. Так вирішили 350 років тому, а що істина на землі, то істина на небесах.  Прекрасний факт, прекрасна епоха і чудовий привід відвідати бунтівний Могильов. І випити за людей, які замість того щоб вести релігійні балачки вирішили бути людьми.