Кам'яна могила

У світі замало цікавих пам’яток, які людством внесено до неймовірно великих досягнень древніх цивілізацій. У світову науку ввійшли лише так звані «сім чудес світу», тобто – стіни Вавилону, статуя Зевса в Олімпії, так звані «висячі сади» у Вавилоні, які нібито приписували Семіраміді, Колос на о. Родос, єгипетські піраміди під Мемфісом, мавзолей у Галiкарнасі, а також храм Артеміди у Ефесі.

Але до виникнення древніх цивiлізацій був тривалий шлях розвитку продуктивних сил, коли освоювалась матеріальна культура людства. Енергія та розум людини дозволили підняти технічний прогрес від кам’яної доби до залізного віку, коли було опановано тваринництво та землеробство, метал та колесо. Людина стала господарем у природі, хоч i відчувала себе залежною від неї, а тому почала поклонятися Великому Розуму. З’явились свої «природні боги», які нібито знаходились з людиною у спорідненні.

Особливе місце в духовній культурі первісних мисливців, тваринників та землеробів займав па: горб Кам’яна Могила, що розташований на півдні України. До теперішнього часу тут зберігаються у печерах та гротах безліч наскельних малюнків, відтворюючи первісні релігії: тотемізм, магію, ані: мізм, фетишизм, культ предків тощо.

Серед випалених сонцем трав і сьогодні стоять мовчазні кургани – свідки легендарної орiйської i скiфської історії, як доказано вiтчизняною археологiєю.

Кургани розкидані повсюди, в них ніби завмер далекий час.

Один з них привертає нашу найпильнiшу увагу... Неподалік від Мелітополя, у долині ріки Молочної здалеку видно жовтий острів, складений із химерно нагромаджених великих брил.

Невимовна краса панує в долині ріки Молочної, де на тлі золотистого піску розкинувся червонясто-вохряний Приазовський пісковиковий феномен.

У геологічному та історичному плані Кам’яна Могила – найунікальнiший iз пам’ятників такого роду.

Це останець піщаника Сарматського моря третинного періоду. Мільйони років тому тут була піщаникова мілина. Пізніше, коли виникло Понтійське море, на цьому місці утворились вапнякові відкладення, в товщі яких було знайдено зуб кита. Цi вiдкладення й зараз добре простежуються на правому березі долини ріки Молочної, поблизу села Терпіння Мелітопольського району. Море пішло, запанувала пустеля. З’явилась червонобура глина, яка містила в собі залізо й марганець. Згодом тут утворилася западина ріки Прамолочної. Її вода проникла в глиб землі, а оксиди заліза і марганцю виходили на поверхню піску сарматського горизонту, утворюючи кам’янисту породу. Так поступово на цьому місці виник піщаниковий моноліт.

Слiдiв культових вiдправлень Кам’яна Могила має дуже багато. Це i обрядово-культовi мiсця iсторичних епох, i наскельнi рисунки. Саме вони, тисячі зображень, викарбувані й прокресле ні на плитах гротів та печер, забезпечили зараз світову славу Кам’яній Могилі. Тут можна побачити і досить певні зображення і таємничі плетива шаманських знаків: від мамутів до вершників – дивовижний діапазон шанування нерукотворнї гори.

Стародавні люди обожествляли гори. У багатьох iсторичних народів існував «культ гори», де ніби перебували боги. Виникнувши в глибоку давнину, цей культ перейшов у духовну спадщину цивілізованого людства. Класичним зразком може служити давньогрецький Олімп, де збирався весь пантеон античних богів. У стародавньому Києві поклоніння богам Перуну, Хорсу, Мокоші також вершилося на горі.

Великий кам’яний пагорб у степу привертав усезагальну увагу як явище незвичне, незвичайне, надзвичайне. Громадську свідомість, поза сумнівом, хвилювало питання: як він міг виникнути у випаленому сонцем степу? Переважали, вочевидь, ірраціональні відповіді.

Первісні люди обожнювали пагорб. На певному етапі суспільної історії вони перетворили його на місце проведення язичницьких обрядів і релігійних культів. Саме сюди, в оці гроти та печери, приходили вершити свої таїнства первісні мисливці перед тим, як вирушити на полюG вання. За стародавніми віруваннями, обряди, які виконувалися під орудою чаклунів-волхвів перед зображенням тварин, сприяли вдалому полюванню, захищали людей і їхні житла від стихійного лиха.

Психологію предків індоєвропейської спільноти, яка, на думку більшості провідних фахівців світу, формувалася в Північному Причорномор’ї, красномовно виражають рядки з «Рігведи» – першої відомої нам пам’ятки індоарійської літератури:

Я хотів би досягти цього милого сховища його,
Де насолоджуються мужі, віддані богам.

«Миле сховище» являв собою, вочевидь, i пагорб Кам’яної Могили. Впродовж віків численні народи знаходили тут, на берегах ріки Молочної, ідеальні місця для поклоніння своїм богам. Назва річки здається зберегла давню назву Азовського моря: Меотида – «Материнське», «Годуюче», «Молочне» море, то й річ к годувальниця завдяки широчезній заплаві: від узбережжя моря до Кінських Вод, а вздовж них до Дніпровських плавнів – щиродайної оази серед посушливих степів, недаремно отримала свою назву, а до того серед свого раю ще й мала гору, створену, вочевидь, Богами.

Дослідження вчених привело до відкриття 65 гротів і печер, на стелях яких виявлено декілька тисяч рідкісних наскельних зображень. Глибоко реалістичні рисунки дають уяву про господарство первісних людей Південної України, їхню духовну культуру. На стелях нанесені рисунки різних історичних епох: палеолітичної, епіпалеолітичної (мезоліт), неолітичної, епохи міді, бронзи і середньовіччя. Таким чином, хронолоG гія наскельних зображень Кам’яної Могили охоплює величезний період від ХХII – ХVI тисячоліть до н.е. до Х–ХII століть.

Серед багатьох рисунків Кам’яної Могили, розташованих на тлі лінійно-геометричних композицій, добре простежуються зображення людини, диких і свійських тварин. В основному вони наносилися на пісковик не фарбами, як, наприклад, у Франції чи на Південному Уралі, а протиралися шматком твердого каменю. В рідкісних випадках прадавні митці покривали утворені заглибини червоними і чорними мінеральними фарбниками. Тільки нещодавно виявлено живописні малюнки, виконані жовтогарячою і чорною фарбами (печера № 36б).

Епоха палеолiту характеризується найпростiшою господарською дiяльнiстю людини: збиральництвом та полюванням усiм племенем на мамутiв, носорогiв, бiзонiв й найпримiтивнiшим уявленням про оточуюче середовище.

У печері «Чаклуна» і «Кози» на стелях розташовані зображення мамутів, носорогів, печерного лева, птахів, змій і т. i., а в піску знаходилися священні предмети – чуринги. Чуринги втiлювали образ тотемної iстоти, на яку переносилися певнi функцiї охорони здоров’я людини, племенi, роду або ж охорони вiд злих сил.

Щодо інтерпретації рисунків печер «Чаклуна» і «Кози», то слід сказати, що на стелях печер кожен рисунок (мамут, бізон, люди, змії, птахи і т.д.) подано окремо, проте формуються й багатофігурні композиції. Зокрема, на стелі печери 36б у радіусі 40-60 см є зображення мамута, над яким «зависли» птах і дві хвилясті лінії, що явно відтворюють змій. Ці рисунки свідчать, що перед нами – типова «приєднувальна» композиція епохи пізнього палеоліту. Приєднувальною називають композицiю тодi, коли до ранiше виконаного малюнка додаються iншi фiгури, що нiби пояснюють зображення, роблять його бiльш змiстовним. Наукою такi приєднувальнi композицiї датуються саме пiзнiм палеолiтом (Б.М.).

Описана композиція вказує на деяку універсальну концепцію свiтосприйняття, яка відображає вертикальну тричленну схему свiтобудови й асоцiативне її вiдтворення: птах – мамут – змії, де птахи асоціюються з небом, мамут (копитні)– із середньою частиною, землею, а змії – з підземним світом.

Не менш цікавим є інший сюжет із гроту «Чаклуна», де зображено вбивство мамутеняти. Над твариною – танцюючі жінки в масках оленя. Поруч – чаклун у багатоликій масці (птаха, ведмедя, лева, оленя тощо), а біля нього – благородний олень.

Щоб зрозуміти композицію з грота «Чаклуна» (зображення людей і мамутеняти), слід звернутись до існуючої думки про визначну роль жінки в первісному суспільстві (матріархат). Зокрема, прийнято вважати, що образ жінки пов’язано з культом плодючості, праматері чи жриці, наділеної магічними властивостями... Найвиразніший її образ зустрічається на кам’яномогильських петрогліфах у печерах «Чаклуна» (№ 52) і «Кози» (№ 60), де жіночі обриси розміщені поблизу тварин і «хижки». У першому випадку фігура сусідить із печерним левом (очевидно, як охоронниця вiд хижака) і биками (привертання до племенi здобичi), у другому – перебуває поруч із «хижкою», являючи собою берегиню домашнього вогнища.

Ще одна тричленна композиція є на плиті конкреції із печери «Кози» № 60. У центрі її знаходиться мамут з великим хоботом, по боках – дві групи рисунків, виконані у суперпозиції, тобто накладенням одних рисунків на інші шляхом прямих і кривих ліній. Серед цих зображень добре розрізняються олені, леви, птахи, ведмідь.

Стилістично рисунки дуже різноманітні. Так, в печері «Чаклуна» використаний «об’ємний» стиль для відтворення тварини, а в печері «Кози» – стиль «макарон» присутнiй у вигляді вертикально розташованих кривих ліній, що яскраво підкреслює шерстистість тварин.

Особливе мiсце у пiзньопалеолiтичних зображеннях займають «еротичнi» рисунки людей, що сусiдять iз тваринами. Аналогiчнi малюнки вiдомi археологам, наприклад, з французьких печер Фантане; вони свiдчать про вiрування у вплив тотема на вiдтворення потомства, тобто тотеми-предки – мамути, бiзони, ведмедi, оленi – беззаперечнi свiдки, а iнодi й учасники процесу людського коїтусу. На пiдтримку цiєї думки говорить свiтовий фолькльор: в численних казках, пiснях подибуємо тотемних предкiв.

Наприклад, у пiсенно-фолькльорному жанрi обськоугрської фратрiї вiдома «тотемна» пiсня про жiнку, яка народила трьох дитинчат – двох ведмежат i «дитя людське» – дiвчинку, вiд якої й пiшов цей народ.

Найбільш цікавим «художнім панно» виявились петрогліфи із печери «Містерій» (№ 51б). На стелі печери стародавні мисливці на мамутів, носорогів і коней відтворили незвичайне художнє полотно, на якому зображено двох мамутів, коня, носорога, а поруч – танцюючі в колі жінки; на деяких із них маски тварин. Таким чином, перед нами ритуальноGобрядова сцена поклоніння тваринам.

Слід сказати декілька слів ще про один вид мистецтва художників Південної України – скульптуру. Виявилось, що пісковик Кам’яної Могили є не тільки доброю основою для петрогліфів, але й відмінним матеріалом для скульптур печерного лева, голови людини, риби і т. д. Аналоги таких скульптур відомі у Західній Європі: Дольні Вестоніц (Моравія), Ла Мадлен (Франція) і Костьонки (на Дону).

В надрах палеоліту зароджувалась міфотворчість, що згодом у свідомості людини конкретизувалась у своєрідну модель, допомагаючи «гомо сапiєнс» осмислити природне середовище, поняття буття і небуття, тобто життя і смерті.

Підводячи підсумок, наголосимо, що образо-творче мистецтво пізнього палеоліту, виявлене в гротах Кам’яної Могили, за своїм складом образів та їх призначенням не відрізняється від подiбного мистецтва Західної Європи і Південного Уралу.

Ріка Часу в рисунках і скульптурі донесла до нас віяння і досягнення людини «сивої давнини». Все, що ми сьогодні маємо, чого ми досягли у час технічного прогресу, було закладено в глибоку давнину. Одвічне прагнення людини до Пізнання стало потребою, як повітря, як саме життя, дало можливість з допомогою науки про минуле — археології — проникнути в цей невідомий світ і розпізнати багато таємниць.

У наші дні Кам'яна Могила стала місцем масового туризму, сюди приїжджають із різних кінців країни, із-за кордону численні любителі «сивої давнини», допитливі й просто цікаві люди.

З північного боку до підніжжя притулився павільйон музею «Первісне мистецтво Кам'яної Могили», де зібрано унікальні експонати про давню історію мешканців південного степу від епохи пізнього палеоліту до бронзового віку та середньовіччя.

Музей є осередком наукових пошуків та археологічних розкопок у Північному Приазов'ї, школою для юних археологів, які під керівництвом наукових співробітників музею вивчають історію рідного краю.

В експозиції музею представлені унікальні експонати, як от: зуби мамута та знаряддя праці людини пізнього палеоліту.

У вітринах під склом — уламки каміння з викарбуваними петрогліфами, а також чисельні чуринги, зброя епохи мезоліту. У вітринах нового кам'яного віку (неоліту) експонується керамічний посуд, серпи та рисунки тварин на камені (бик, коза тощо).

Значну частку експозиції займає епоха міді бронзи. Тут представлені цікаві експонати побуту та культури первісних людей. Особливе місце займають петрогліфи, що відтворюють духовну культуру та вірування древніх мешканців унікальної пам'ятки. Експонати свідчать, що образи тварин займають значне місце в релігійних уявленнях як скотарів, так і землеробів.

Значне місце відведено образу богу — «До щовому Бику», Богині смерті Мергетсегер, Сонячній лодії Бога Ра, геральдичним знакам, Богу Агні, дракону Вритру, Богу герою Індрі.

Кам'яна Могила, що височить у приазовському степу поблизу Мелітополя, феноменальна сама собою з чисто геологічної точки зору. Вона давніша й за Стоунгендж, і за піраміди Єгипту, й за зіккурати Близького Сходу. Тому й була «меккою» тодішніх жерців з усіх усюд: протягом тисячоліть вони залишали в святилищі красномовні знаки своєї діяльності. Закономірно, що від найдавніших часів вона була об'єктом поклоніння вірників різних релігій і конфесій завжди! Кам'яна Могила виконувала функцію «світової гори», як Олімп у Древній Греції. Це своєрідна модель Всесвіту, що віддзеркалювала сутність космічного ладу. Тут — вхід у нижній світ, у потойбіччя. З другого боку, Кам'яна Могила — це поселення й оригінальний храм. Роль храму, що поєднував і об'єднував три світи — небесний, земний і підземний, — вона виконувала протягом багатьох тисячоліть.

Отже, Кам'яна Могила — це Храм нашої культури і духовності, де зосереджено не тільки петрогліфи та живописні рисунки твори, а й чи не найперші зразки писемності, що свідчать світові про існування цивілізації на теренах нашої землі, про її високу культуру та духовність.

Враховуючи унікальність степового феномена й історичну цінність петрогліфів Кам'яної Могили як пам'ятки природи й первісної культури, Рада міністрів України у 1954 р. своїм розпорядженням оголосила територію в 15 га разом із пісковиковим пагорбом заповідною зоною Академії наук України, а в 1968 р. ця територія зарахована до пам'яток природи республіканського значення. За дорученням Ради міністрів України у 1986 р. Міністерство культури України створило Державний історико-археологічний музей-заповідник «Кам'яна Могила», в завдання якого входить вивчення, охорона і пропаганда пам'ятки. Постановою Кабінета міністрів України від 27 грудня 2001 р. Державний історико археологічний музей заповідник «Кам'яна Могила» віднесений до об'єктів культурної спадщини і внесений у Державний реєстр нерухомих пам'яток України.

Борис Михайлов